Король Гір 2012

Дата 12.09.2012 Автор DejaVu
Хіти 356 Коментарі 0
1

Ось і пройшла сама довгоочікувана гонка цього сезону.
Але марафон виправдав всі сподівання.

Для довідки:

Король Гір – самий більший і популярний міжнародний гірський марафон в Україні.
Учасникі діляться по категоріях:
1. По дистанції 50 або 100 км
2. По віку – відкрита категорія, 30+, 45+
3. А також окремо чоловіки, жінки, юніори, діти

Набір висоти 1650 м за коло.

Траса проходить цікавими і дуже мальовничими місцями неподалік Ужгорода.
Старт у с.Кам’яниця (10 км від Ужгорода).

З самого початку траси починається постійний підйом до Антоловецької поляни і триває цей підйом аж 12 кілометрів. Градієнт і покриття чим дальше – тим складніші. Спочатку 5% і асфальтована дорога. Далі 7% грунт з камінням далі 10% більше каміння, і останні декілька кілометрів з середнім градієнтом 17%, багато великого каміння.

 

В кінці підйому нас чекає Антоловецька поляна (кратер вулкану)

Спуск з поляни спочатку класний, швидкий, по прокатаному сінглтреку. Чим далі тим більше каміння і в кінці спуску до КП1 дуже багато каміння в поєднанні з крутим спуском.

На 20-у кілометрі КП1 з водою і харчами.

Далі знову підйом на перевал Липова скеля. Покриття – грунт з камінням. Багато серпантинів. Кут середній – 10%.

Спуск грунтова стежинка, частенько трапляються колії, тому в деяких місцях треба бути дуже уважним.

Наступний етап – підйом до Телевишки, яка знаходиться на пагорбі на висоті 600 м.
Зразу за нею КП2.

Далі дорога веде через діючий танковий полігон, на якому в будні дні до тепер їздять і стріляють танки.
Декілька стрімких підйомів по сипучому камінню і починається фінішний спуск. Спочатку простий, а чим далі тим технічніший.

Вперед на Короля гір
Приїхали на машині за день до змагань з Любчиком, Вітою і я з Романом.
Поселилися в Ужгороді і поїхали на трасу, щоб подивитися що і до чого і трошки відчути її.

Спекотно було, але прогнози на суботу (день змагань) були ще більш сурові. Передавали +36 градусів. Проїхали частину початкового підйому, фінішний спуск, також заїхали до Невицького замку, який досить непогано зберігся. І потім до річки.

Помітив, що підфляжник зломаний, колесо заднє вісімковане, а годинника-пульсометра на руці немає. Так багато всього на один раз. Колесо трошки вирівняв, так, щоб не терло об перо, підфляжник позичив в Віти, а пульсометр поїхали шукати на спуск, де я впав при огляді траси. Пощастило і швидко знайшли його.

День змагань

Проснулися, зібралися, поснідали в ресторані і поїхали до Кам’яниці. Часу щось трошки було малувато, так, як Любчик їхав 100 км, а старт у них в 9-30. У нас старт в 11-00.

Масовий старт тих, хто їхав 100 км був вражаючим, хоча учасників там було трохи більше 50-ти. До старту лишається все менше і менше часу. Ось уже стоїмо на старті в тьмі тьмущій велосипедистів. А якщо точніше, то 219!!!

Ми з Романом стали десь в середині всіх учасників. Серце починає калатати частіше, адреналін в крові, як люблю цей момент за декілька секунд до старту.

Старт!

Прийшлося ще майже 5 секунд стояти на місці, поки велосипедисти переді мною почнуть рухатись. Вирішив на старті їхати плавно і трошки берегти сили, але ось уже через пів кілометра починаю обганяти одного учасника за другим при тому, що їду в економ режимі.

На асфальтованій частині дороги вже обганяю суперників пачками по 5-10 за раз :). Починаю розуміти, що недооцінив свої сили і треба було ставати ближче до передньої частини на старті.

Виїзд на грунтово-кам’яну дорогу. Тут обганяти стає важче. На крутих участках один за одним застряють учасники і приходиться об’їжджати їх по камінню, або в’їжати в колію. Доїжджаю до самого крутого куска підйому і не можу його виїхати, тому злажу з велика і долаю його пішки. Поки доїхав до вершини обігнав десь з 50 учасників.

Почався спуск, я їду акуратно, так як не знаю траси. Мене постійно доганяють інші велосипедисти, яких я обганяв на підйомі, а спуски вони їдуть швидше. Я пропускаю їх вперед. Чим далі, тим траекторія для руху стає вужчою і мене обігнати важче.

На одному спуску чую, що хтось дуже довго вже за мною їде і хоче обігнати. Я зупиняюсь за деревом, щоб пропустити, а виявляється я назбирав пробку десь в 10 велосипедистів за собою.

До крутого і найважчого кам’янистого спуску під’їжджаю сам і бачу, що по ньому всі йдуть і навіть якщо я буду їхати, то точно хтось не пропустить і далі прийдеться йти. Тому зразу злізаю з велика.

КП1

Набираю фляги ізотоніка (хоча насправді то не зовсім ізотонік), їм банан, пару вафельок, зустрічаю Олега з Коломиї і вирішую їхати, поки він ще їсть :).

Їдеться добре і до перевалу обганяю ще десь зо 20 людей. На підйомі до вишки ще десь 10. Це без тих, хто пробився і латалися на обочині.

Розумію, що далі йде спуск, згадую, що десь тут має бути вишка. Повертаю голову вправо і бачу за деревами метрів за 15 від себе вишку, підіймаю голову в гору а вона така здоровенна! Але саме цікаво, що якщо би не згадав, що вона тут має бути, так би і не замітив. Потім на фініші питав хлопців чи хтось бачив вишку, то ніхто крім Любчика не бачив її, і то Любчик аж на 3-ій рік змагань її побачив :).

На КП2 залив флягу води, з’їв кусок апельсинки і поїхав далі.

Почався серпантинистий асфальтований спуск і чим далі тим менше було асфальту. На одному крутому повороті з гравієм чуть не падаю. Звідси починаються підйомчики. Хоч вони і не довгі, зате дуже сипучі і стрімкі. Ще крім того, на сонці +40 градусів. В тіні + 35. Ця частина маршруту була без тіні, тому ставало все жаркіше. Почало трохи тошнити, а під кінець підйому стало холодно. Наскільки розумію це симптоми перших стадій теплового удару. На щастя стежинка веде в ліс, там тінь і починається спуск. Спуск проїхався нормально, лишень на тому місці, де вчора падав, знову впав, а точніше за 10 метрів звідти).

Мене обганяє Олег з Коломиї і ще декілька учасників.

Непоганий спуск, який закінчується розворотом на 180 по піску:

Кінцевий участок траси йде попри річечку і так і хочеться залізти в воду, а не їхати на фініш. Але все-таки змушую себе доїхати.

Приїхав 34-им. Результатом задоволений, хоча дуже-дуже хотів попасти в 20-ку. Якби краще трохи їздив спуски, думаю мені би це вдалося. Більший акцент в тренуваннях робив на фізичну форму, тому і програвав на спусках.

Роман приїхав 20-им і дуже задоволений двохпідвісом з брейном. Любчик 6-им в категорії 30+ на 100км.

Траса мені дуже сподобалась і я би їздив і їздив такі змагання, але на жаль в нас немає так багато гірських марафонів, а якщо не помиляюсь, то КГ це єдиний гірський марафон.

Дуже сподобалось маркування траси. Видно що організатори дуже багато зусиль приклали. Як мінімум кожні 100 м були мітки, які підтверджували правильність руху. На кожному повороті багато вказівників напрямку руху. Також видно, що немало зусиль приклали, щоб розчистити трасу від повалених дерев. Молодці!

Також вразила лотерея після нагородження з дуже пристойними призами. Покришки РР РоРо фолдингові і Смарт семи теж фолдингові, купа крутих велокомпів з каденсометрами і пульсометрами. І призів було стільки, що здавалось, що лотерея не закінчиться, поки кожен не отримає приз. Але все-таки призи закінчились, а нам нічого не дісталося)).

Також можна було придбати учасникам 1 термочашку і 1 футболку по 20 грн.
Цей шанс ми не упустили.

Дуже шкода, що дехто з форуму хотів їхати на КГ, але так і не поїхав. Траса не є якоюсь нереально важкою. Той хто любить їздити в гори на велику, точно оцінить трасу! Круті участки можна пройти пішки, так само, як і складні спуски, тому рекомендую наступного року їхати без вагань.

Якщо я їхав всі спуски за виключенням 200 метрів, при тому, що техніка в мене погана, то думаю багато хто зможе так само. А на рахунок підйомів, то просто прийдеться прогулятись трошки. Я теж прогулявся десь 300 метрів :).

Надіюсь зустрінемось на Королі гір 2013!

Обговорення тут.