Львівська двохсотка 2015. 140 км самотності.

Дата 16.05.2015 Автор DejaVu
Хіти 681 Коментарі 0

Вирішив цього року поїхати Львівську двохсотку. Не пам’ята вже навіть чому вирішив, мабуть відчуття халяви і правильний маркетинг змусили, бо при реєстрації на сотку і двохсотку знижка :) Але зауважу, що на фініш приїхав в здоровому глузді і в принципі не жалю, що поїхав, на відміну від першої двохсотки, після якої я казав, що ну нафік таке мордування і що більше не поїду :)
Можливо свою роль зіграли добре підібрані і провірені зручне сідло, яке і в міру м’яке і не натовчує сідалищні кісточки, але в той же час має великий центральний виріз, тому нічого не передавлює :) Також взуття нарешту вдалось знайти таке, що за 200 км жодного дискомфорту. Ну і хороший памперс в шортах.

В загальному 200-ка в мене видалась значно нуднішою, ніж сотка, але постараюсь написати так, щоб було цікаво :)

На двохсотку з Франківська приїхало значно менше людей, ніж на сотку, але все-одно достатньо.
Зареєстровано було більше 110 учасників. Скільки із них взяло участь точно не знаю, але думаю 100 було.
До старту все стандартно, поїсти, попити, полити дерева і вйо до ровера.

Вирішив їхати 200-ку з гідропаком. І це виявилось протупом, бо можна було обійтись флягою. Порахував, що мені в годину десь йде +- 600 мл рідини, а в дуже спекотну погоду до 800. От і порахував, що до першого кп їхати біля 3,5 годин, тому потрібно більше 2-х літрів рідини, тому 1300мл у флягах буде малувато. Але виявилось, що в таку погоду практично не потів, тому і розхід був значно меншим ніж очікував.

Зразу напишу про другий протуп (хоча явно не останній, бо в цьому марафоні тупив на кожному кроці, тому і результат відповідний). Ну не зовсім протуп, а так склалось. Мало спав перед марафоном. Десь 2-3 годинки вдалось лиш поспати. Не знаю чи це дуже вплинуло на результат чи взагалі не вплинуло, тому не будемо це рахувати за відмазку. Ну але гідратор з 2-ма літрами рідини (2,5 кг разом з рюкзачком), ще й фляга з рідким шоколадом власного рецепту (1 кг) явно були серйозним грузом. Крім того велик в тренувальній комплектації з широкими покрихами 2,0 важить 12,5 кг, але я не заморочувався. Все-одно все рішає фізуха, трохи тактики, стратегія і трошки везіння, або навпаки не везіння. Але оті зайві кіло могли би стати якраз причиною затупу номер 4, про який буде далі.

На змагання собі особливих цілей не ставив, але вирішив виконати ті ж, що були на сотці, а саме приїхати першим з Франківських бахурів, а друге попасти в 10-ку. Про те чи вдалось виконати поставлені цілі буде під кінець звіту, щоб притримати інтригу.

Перед стартом традиційна промова Дока.

Старт у супроводі машини ДАІ.
Переїзд через колію під гострим кутом і я вже лежу на асфальті. На щастя ніхто крім мене не пострадав і так, як швидкість була не висока, то сильно не подерся, хоча не приємно. Ось і протуп №3. А ще дома думав чи вдягати рукавички, чи їхати без них, щоб вирівняти вело загар на кистях, але вирішив, що спочатку вдіну, а вже десь як уляжуться страсті, то можна і зняти. Але після падіння передумав знімати :)

Але так, як колона їде не швидко, то швиденько встаю і вертаюсь в стрій десь в першу 15-ку учасників.

Всупереч думці Вови, що роздачі почнуться зразу ж після того, як машина ДАІ нас вивезе на трасу, усі їхали досить плавно і ніхто не рвав.
Один гонщик пішов у невеликий відрив зразу ж. І Андрій ТРЕК вирішив його доганяти. Ну його право :) Хоча нащо напрягатись з самого старту.

Перші 30 км нормально тримався в групі лідерів. Десь орієнтовно на 35-му км був затяжний підйомчик і там почались роздачі. Довелось попотіти, щоб втриматись, а група сильно просіялась і залишилось біля 10-ти людей. На спуску більш-менш зібралися, але в наступний підйом знову роздача і всі розтягуються. Мені вдається більш-менш нормально крутити. На спуску добираю перших 3-х людей. Серед яких Бур, Олег Лапка і ще хлопчина, не знаю як звати. Початок підйому їдеться нормально, навіть обганяю Олега і їду 3-ім, але підйом теж трохи затяжний, тому батарейка починає сідати, пересідаю на колесо Олег, все-одно важко, відпускаю, сідаю наступному. Так до кінця підйому підвідстав. На спуску їду за 20 метрів від групи, а добрати щось не можу, бо практично всі в спуск вкручують. Намагання не дали результату, оглядаюсь назад, а там декілька людей їде в 100 метрах. Вирішую групу лідерів відпустити, а сісти в групу переслідування.
Оглядаюсь, а виявляється по заду 3-є людей, а може і більше було, але запам’яталось лиш 3-є.
Доганяють Пако і Іван, вже коли вони в 20 метрах від мене починаю нормально вкручувати в спуск, щоб наші швидкості стали практично однакові для стикування)) Але це не допомогло, вони пролітають попри мене, я намагаюсь вхопитись хоч за легенький вітерець на відстані за ними, але марно, відстань між нами невпинно росте. Далі доганяє Артем, але з лежаком теж проноситься попри мене вже вимученого спробами хоч за когось зачепитися. Бачу, що шансу догнати тих, хто впереді вже немає самому, а позаду вже нікого в полі зору :( Але дивлюся а вістань між групою лідерів і мною якось стабілізувалась і я матюкаю себе, що відпустив і не дотерпів. :dash1: І тепер опинився в тупій ситуації. Ось це і є протуп №4. Це був 40-ий кілометр орієнтовно.

Перед 56-им кілометром, де поворот наліво на Перемишляни на довгій прямій побачив, що хтось заді є один. Вирішую збавити, щоб догнав і працювати змінами. Виявляється то Саня Кудрик. Ввійшли в гарний ритм роботи і все було класно. Швидкість тримали хорошу. Відпочинку після здачі зміни якраз вистачало, щоб добре відновитися. І все би було добре, якби в якомусь селі на 76-му кілометрі Саня не пробив би колесо. Думав зупинитись теж і почекати, поки він замінить камеру і далі поїхати разом, але він сказав щоб я їхав далі сам і я чомусь чемно послухався. Мабуть теж протуп вже 5-ий.

Вивчаючи прогноз погоди звертав увагу на силу і напрямок вітру і він не тішив, бо передавали ПнЗх вітер, який після 12-ї години змінюється плавно на Зх. А по треку якраз виходить, що десь до 12-ї години рухаєшся на ПнЗх, а далі напрямок змінюєш більше на захід.
До КП1 залишалось біля 30-ти км і я думав, що мене якась групка проти вітру точно дожене, але відчував в собі сили, тому їхалось добре.
На 100-му кілометрі глянув час вийшов 3:19 що краще ніж на сотці (3:27). При тому, що вже 40 км їхав сам, 25 з яких проти вітру.
Постійно обертався з надією, що може хтось все-таки нажене і можна буде гарно працювати змінами, але марно.

Потім перед КП1 мав надію, що може хтось вирішив позагоряти і чекає мене, щоб разом поїхати, але на КП пусто, ну крім волонтерів.

Поповнюю запаси води не спіша, ще трохи почекав, може хтось буде під’їжджати до КП, але щось на горизонті нікого не було видно, а Богдана з Ігором мене підганяли, казали, щоб їхав, що як буде якась групка, то дожене мене.

Чим ближче до КП2 було, тим пейзажі ставали відкритішими і просторішими, ну за вийнятком кк перед Зіболками, що дозволяло видувати всю дурь з голови, а також і всі сили.

Вітер посилювався. Спочатку по рівному не міг вже 25 їхати, на спусках до 30-ти не міг розігнатись, потім після Зіболок по рівному 21-22, на спусках ледве 25. А вже на під’їзді до Жовкви почалась повна жесть. Спуски, швидкість 22-23. По рівному 17-19 О_о, але парадокс в тому, що коли починався підйомчик якийсь, то він трохи затуляв від вітру і швидкість деколи піднімалась більше ніж на спусках до 22-23.
Я вже мало не молився, щоб хтось мене догнав, але так і доїхав сам до КП2. Там сказали, що Іван виїхав 10 хв тому і маю шанс догнати, бо він рвати не буде. Але в цей же час дали купу їдла, на яке я потратив 10 хв, поки все з’їв, а пепсі було дуже доречне, бо щось шлунок коників викидував і від пепсі його трохи попустило. Вже як майже доїдав приїхала величезна група з 8-10 людей. В ній Саня, Вова Сем, Андрій Трек і ко. Я чую, що ноги дубіти починають, тому вирішую їхати, бо був впевнений, що такою толпою мене легко одного доберуть.
Виїжджаю з Жовкви і чомусь рухаюсь по головній дорозі вправо. Можливо через те, що туди спуск :) Поки їду починають появлятися сумніви, бо на треку здається рівна пряма була від Жовкви. Десь через 2 км питаю дядька на ровері чи правильно їду на Крехів і він спокійно каже "Ні, не правильно)", каже, що треба було не на спуск їхати, а прямо на перехресті.
Вертаюсь і думаю чи група вже попереду чи ще не виїхала з Жовкви, тому їду в своєму темпі, а не в матрасному :)
На 170-му кілометрі позаду бачу групку, яка ніби мене доганяє. Вирішую збавити, щоб догнали, але щось відстань між нами перестала змінюватись. А згодом починаються підйоми, тому вирішую їхати нормально, крім того вітер вже попутно-боковий і в групі дуже сильної потреби вже і немає. На підйомах нормально відриваюсь і нікого вже навіть на дуже довгих прямих, або підйомах не видно. Виїжджаю останній підйом і не знаю чи можна спокійно котитися до фінішу чи може хтось мене добрати, тому вкручую, на 70%) До фінішу біля 15 км.
Коли залишається 10 км до фінішу бачу, що хтось ззаду видніється, тому довелось піднажати. За 5 км до фінішу бачу, що переслідувачі швидко доганяють, тому вирішую перемкнути режим і їду так, щоб не догнали. Так і вдалось подолати ці 5км і вони мене так і не догнали.
Виявилось, що то якийсь шосер по словах Вови ні звідки не візьмись і давай рубати на повну. Вова зачепився і просидів на колесі до фінішу, а перед фінішом обігнав його, от жук))

Чи заїхав в 10-ку не знаю, бо результату так і не запитав на фініші. Доповнення: по фото з першого КП порахував, що приїхав через 15 хв після групи лідерів з 10 людей. Тому в 10-ку, на жаль, не попав, мабуть 11-ий.
Але результатом не задоволений. Час вийшов біля 7:45+-2 години :D А це якось дуже не серйозно.
Впевнений що міг би значно краще проїхати, якби не було так багато затупів, особливо що залишився сам на 140 з 200 кілометрів, 100 з яких як мінімум проти злого вітру :)
З Франківських приїхав першим, хоча якось дуже від того не тішуся, поганий загальний результат перекриває те "досягнення".
На фініші Олег Лапка привітав :) Може він і всіх решта теж вітав, але все-одно приємно прийняти вітання від чемпіона)
Ну та й вітання від Андрія rosen, та Романа Чепіля теж приємно отримати, навіть коли особливо немає за що :)
Хоча тепер так оцінюю, що в тих умовах які склалися через протупи 1-6 я ніби добре проїхав і формою ніби задоволений, просто шкода, що якось не так все склалось як хотілось.

Також вітаю всіх учасників, які подолали дистанцію, а навіть якщо не подолали, то теж вітаю, бо навіть спробувати це вже я вважаю для багатьох серйозний крок. Особливо вітаю Франківських рандонерів. Цікавіше їздити на такі івенти, коли є так багато знайомих людей.

Ну а дівчата взагалі молодці. А особливо Франківські дівчата. :P Крім того, що поїхали, проїхали, ще й з дуже хорошим часом (9 з копійками в Іри).

Окремим пунктом хотів би відмітити організацію яка на висоті. Харчування на КП і фініші :good: Привітні і дбайливі волонтери :good: Та й взагалі вся організація цілком, яка вимагає дуже багато зусиль на високому рівні. А ще подяка за мітки на дорозі. Дуже класно їхати і не звірятися чи добре їдеш, коли в цьому немає потреби, бо вся навігація прямо перед очима на асфальті.

Надіюсь це не остання моя 200-ка і ще вдасться її проїхати і проїхати краще. Чого бажаю і всім іншим. До зустрічі!

Фото: Петро Пахолюк, Ліда Шулак, Ivan Murovets, Шегеда Ігор (Велика подяка тим, хто фотографував :) Без ваших фото звіт геть нудним був би :good: )