Як ми президентську резиденцію штурмували

Дата 15.07.2015 Автор Hatamal
Хіти 548 Коментарі 0

Минулого року, на початку осені,запросили мене взяти участь в поїздці до Гути, через бухтівецький водоспад новою гірською дорогою, яку ще добудовують (станом на сьогодні, вона уже добудована). Так ось, зібралося нас 4-ро: я, Роман Шутка, Роман і Славік Сорока. Взагалі, головну ідею цієї поїздки, а саме – потрапити на дачу Януковича/Порошенка (резиденція «Синьогора»),яку не так давно оголосили відкритою для відвідувань, мені розповіли уже в дорозі.
Державні резиденції "Залісся" та "Синьогора" відкрили для відвідування

Хоча "відкритість" – це була формальна причина, основними "натхненниками" були наші франківські вело-туристи Женя Козлов і Богдан Шеремет, які перед нами, на цю дачу «випадково» потрапили. Щоб коротко передати результат їхньої поїздки, процитую уривок звіту Жені:

"Пересекаем луч сигнализации, начинает волать , наконецто хоть как-то себя идентифицировали. стали, ждём. прибегает охранник , отключает сигнал, кричит отвернуться от объекта и ждать. Мы присели на газон , пождали минут 10, приехал автобус типа транспортер, с охранниками.
Вообще то всё было очень корректно, быковал только один из них , но его игнорили даже его коллеги.
Мы обьяснили ситуацию, посоветовали ставить знак "прохід заборонено", чуть выше, а не там где уже лучше попасть в руки охране чем возвращаться.
Один парниша охранник сказал нам не переживать, что всё будет ок . Переписали паспортные данные, обыскали, стёрли фото относящиеся к охраняемому объекту.
Завязали глаза посадили в автобус, велосипеды туда же и вывезли нас в ст.Гуту…"

Джерело: Новая Дорога ч.3 Манява-ст.Гута

Такщо ми вирішили також потрапити на цей об’єкт таким самим способом, так сказати перевірити, чи і нас покатають в автобусі з торбами на голові. Ну не ідіоти???

Хоча, була надія, що "відкрили для відвідування" – означає, заходьте хлопці, ласкаво просимо. Все-таки, майдан пройшов, президент помінявся, хотілось вірити.

Добиратися вирішили свої ходом, хоча можна було сісти на поїзд. До Надвірної доїхали досить швидко, правда, потрапили під легенький дощик, але то таке.

Дальше любимі нами, хоча вже і не одноразово обтоптані дороги біля бухтівецького водоспаду. Піднялися знайомою дорогою і повернули на ту, що будується.

Блуканули, довелося повертатися назад. Як виявилося, дорога буде ще не дуже придатна для покатушок.

Трошки болота трапилось на шляху

Щоб не повертатись назад, вирішили штурмувати "гору" в лоб

Ну і фотосесія "сфоткай як я можу"))

Ось і кінець дороги

Дальше потрапили на дуже красиву кам’янисту дорогу

Насправді, вона була технічно складною. Прийшлося їхати по дуже великих каміннях, особисто в мене було декілька моментів "на межі". Тут хіба ДХ-ий велосипед міг би почуватися нормально.

Два прокуси за 500 м, що тут ще скажеш

Але, завдяки камінням, можу назвати це місце одним з найкрасивіших у Карпатах

Наші муки-таки були нагороджені довгоочікуваним асфальтом

Як і розповідала легенда він був хорошої якості, це Вам не якийсь центр Франківська, тут все на рівні

Плавний спуск до Дачі справді був класним, але виникало питання, коли ж це все закінчиться

Ось уже ворота

Заїжджаємо і готуємося "спринтувати", але … виходить охоронець… Спокійно каже, що Ви хлопці вже приїхали)) і відправляє нас в об’їзд

Через декілька хвилин приїжджає уже славнозвісний "чорний мультіван". Вийшли суворі хлопці у формі, пояснили нам, що ми не праві, а ми їм, що «якось так получилося»), провірили документи і послали до лісу. Хоча, повинен відзначити, поводилися культурно, абсолютно ніякої агресії чи хамства не було.

Розповіли нам, що відкритість – це значить записуємося на екскурсію, звичайно платну і уже екскурсовод нам покаже, те що можна побачити. Особливого зацікавлення така "відкритість" у нас не викликала.

Знову латаємось

Щоб обійти резиденцію лісом, довелося два км їхати/йти різними стежками/дорогами – це був промаркований маршрут. Правда, там були навіть дуже цікаві стежки, так що ми ще і весело покаталися

Практично по всьому периметру були попередження «не лізь – уб’є»))

Шпіонське фото

Дальше – Гута, планували ще до парадного входу заїхати, але щось уже не було бажання. Так і покотилися до Франика з почуттям виконаного обов’язку.

Як виявилося, ще не один майдан має відбутися, щоб для простих смертних такі об’єкти стали справді відкритими(