Озера, лимани, море

Дата 01.07.2016 Автор Pozitive
Хіти 466 Коментарі 0

День виїзду 22.06.16, нас троє (Тетяна, Богдан і Дмитро), погрузились в поїзд, час пройшов швидко. На ранок ми в Одесі. Планувалось поїхати електричкою до Білгород-Дністровського, але в останній момент вирішили їхати маршруткою, щоб зекономити час.

Фортеця у Білгород-Дністровському – це щось, вона величезна, є пам’яткою оборонної архітектури 13-15 ст. Білгород-Дністровський одне з найстаріших міст України і входить до десятки найдавніших міст світу поряд з Римом та Афінами.

Оглянувши фортецю, накупались у гарячій воді лиману, накупили недорогих вишень та слив, наїлись досхочу солодких морв (шовковиці) і попрямували до містечка Шабо у «Центр культури вина» на екскурсію.

Дорога на під’їзді до винного підприємства ідеальна, облаштована прилегла територія, це як міраж, ми не вірили своїм очам)) Час на екскурсії промайнув непомітно і цікаво (розповідали про історію Шабо, про історію виноробства в цьому краї, технологіях виробництва вина від давнини до нинішніх днів, переглянули 2 фільми і під кінець показали шоу фонтану).

Дорога кличе, і знову морви, персики, сливи, малини і морозиво. Дорога до Сергіївки пролетіла не помітно. У центрі Сергіївки набрали в бюветі води і через величезний міст попрямували на пляж. Тепле море, чистий пляж, спроби проїхати по кромці хвилі не увінчались успіхом, колеса потають і навіть спущені не їдуть краєм моря. Розклали палатки, зчепили велосипеди. Гаряча смачна вечеря з двох блюд і десерту під крик чайок, розмірений шум хвиль заколисують, ця картинка здається нам сниться, але ні це правда, ми на морі!! Сусіди-нудисти спантеличили нас)) Перший день (37 км) нашої подорожі догорає….

Ранок другого дня. Смачна вівсянка, чай, фрукти. Схід сонця. Сміх, щастя, здійснення мрій.
Дзвінок додому, і порада нам «Та навіщо вам озеро і Венеція? Залишайтесь на морі», але ні, ми далі в дорогу. Пошуки бринзи у Приморському, обід (перше, друге, десерт) на каналі, знайомство з неймовірно гостинними людьми, котрі буквально заставили нас відпочити. Знову дорога, зміна колоритів і краєвидів, зміна поверхні і якості дороги. Курортне, Базарянка, Лиман, Жовтий Яр.

Пошуки озер, але вони пересохли… Зарічне, Новоселиця, Трапівка, раки, красивезне озеро Сасик, таке враження, що воно не закінчується, а зливається з небом по кольору і несподіваний бонус у вигляді Дунайського заповідника (пелікани, фламінго, стаї чорних і білих чапель, чайок і качок, зайці і бобри, змії і різні комахи). Похила бетонка і ми на місці, з однієї сторони озеро безкрає, з іншої – Чорне море. Тепле море, чистий пляж, краєвид просто вражає, подяка, що ось ми тут, так-так-так все здійснилось і …. табуни комарів. Нам говорили, що комарі будуть, але що таке? Ми навіть у поганому сні не могли б таке побачити. Дві банки аерозоля пішли зразу, а їм хоч би хни. Нашвидкоруч розклали намети, зчепили велосипеди, про вечерю вже не йшлося, тільки перегукувались з наметів, заснули під плескіт тихих хвиль і удари дзьобків комарів об намети, таке враження що падав дощ, але це були вони…. Другий день (110 км) закінчився..

Третій день почався з тривоги, що будуть комарі, але їх не було і ми щасливі бігали по пляжі, купались, насолоджувались і чуть не співали від радості. Смачний сніданок і знову похилена бетонка і море насолоди у вигляді краєвидів, справа озеро, зліва море. Діма пробив переднє колосе, в шину забилась колючка.

Прибули у Вилкове десь на 11 годину. Попередньо переглянули інформацію в неті і знали, що екскурсія коштує по дельті Дунаю не дешево. Але удача усміхнулась нам і ми зустріли екскурсовода Ларису і потрапили вдвічі дешевше та ще з купою бонусів, екскурсію брати варто було. Канали, острови, поселення місцевих на островах, широкий повноводний Дунай, зупинка на острові, вишні, малини, морви, плаваючі корови, алея лілій, старообрядчі церкви, 0-й кілометр, різні види лодок у дельті Дунаю, штрафплощадка лодок, екскурсовод дві години видавав нам цінну інформацію, а ми слухали, дивились і раділи.

Вражені попрямували до своїх залізних коней. Прохолодна вода, морозиво, смачний обід, відпочинок. Села з будівлями у біло-блакитному стилі наганяли спогади про радянське минуле. Жнива йдуть повним ходом. Насувався вечір, знайшли місце у посадці для ночівлі. Вечеря, розмови. Третій день (80 км) закінчився..

Ранок четвертого дня. Смачнезний сніданок. Татарбунари. Капучіно з шоколадом, пиріжки, лаваш, водичка, персики. Як після такого можна їхати?))
На Ізмаїл не поїхали через ситуацію з отруєннями, а звернули на Арциз. Село Павлівка і Арциз визвало змішані почуття… дитячі площадки з чебурашками, що виготовлені з автомобільних шин, попри дорогу багато надгробків з молодими обличчями, табличка при в’їзді з надписом, що тут проживають переселенці з Тульської губернії. У нас залишалось дуже багато часу до поїзда, так як попередні дні ми перевищували графік по швидкості і через зміну маршруту.

Відпочинок на галявині з виглядом на сонячну електростанцію. Обід з двох страв з десертами, сон, фільми, журнали, лаванда, обмін враженнями. Арциз, посадка в поїзд. Четвертий день (50 км) закінчився..

П’ятий день. Одеса. Пушкінська, Приморський бульвар, Дерибасівська, морвокзал, Дюк, Ланжерон. Ситний обід, десерти. Море-море-море. І майже зі сльозами на очах ми прямуємо на вокзал.
Подорож пройшла так швидко. Побачили все що запланували і навіть більше))

Покатушка не з легких і щоб вона пройшла вдало в деякій мірі потрібно бути психологом, бізнесменом і оптимізмом само собою, підготовленим фізично і морально стійким, за будь-яких умов насолоджуватись природою і морем. І ще краще їхати в кінці травня-початку червня через жару.

Ще не приїхавши додому ми вже почали мріями про море!!!!

Вода: по маршруту в більшості набирали у бюветах, криницях, просили у селах щоб набрали, купували (ціна не набагато відрізняється у селах від нашої ціни, хоча в Одесі 1,5 л = 18 грн). У розрахунку на людину постійно потрібно щоб було 1,5 л води + 1 л і по маршруту постійно поповнювати. По великому рахунку з водою все добре, хоча ми переживали.

Місцеве населення: привітні люди, цікавились хто ми/звідки, допомагали порадами, якою дорогою поїхати і т.п., пригощали водою, фруктами, бринзою, вином; хоча є і винятки, як і всюди мабуть.

Комарі: без коментарів. Хоча «люті» були тільки біля Сасика.

Поверхня: звичайний асфальт, хороший ідеальний асфальт, відсутність асфальту, ґрунтовки, пісок, щебінь, бетонки різні.

Маршрут: Одеса-Шабо-Білгород-Дністровський-о.Сасик(Кундук)-Сергіївка-Вилкове(укр.Венеція)-Одеса 300 км