Про велосипедну містику і козлів

Дата 21.05.2012 Автор Strange_V
Хіти 174 Коментарі 0
2012.05.13_goat

Ця повчальна історія сталася наприкінці чудесного, майже літнього сонячного дня. Було тепло, кататись на велосипеді було приємно і комфортно. Біля 19.00 зібрались з друзями біля пам’ятника І.Франка для спільного катання десь заміськими зонами. Узгодили маршрут «Пам’ятник І.Франка > колиба «Аркан» > дамбою до с.Вовчинці > далі за обставинами». Поїхали в кількості шість людей. Організовано і бодро добрались до мосту що перед колибою «Аркан», з’їхали вниз зліва за мостом, прямуючи в бік с.Вовчинці шутрованою дорогою поруч з дамбою.

Далі починається екшн с спецефектами.

Захисникам тварин і членам «Партії зелених» прохання на цьому місці припинити читати.

Нічого не прогнозувало біди. Компанія велосипедистів проїхавши територію колиби дружно рухалась вищеописаною дорогою далі, ловлячи на собі зацікавлені погляди зівак і відпочиваючих. Справа знаходились будиночки дач, зліва піднімалась вверх дамба з гарною свіжозеленою травичкою на якій романтично пасся вгодований козлик.

(тут би вписався кадр з всіма знаного мультфільму «Пси мушкетери» і пісенька «… мы бедные овечьки, никто нас не пасет» … що було потім і на ЩО перетворились «овечки» всім відомо)

… так от розмірено і вже з думками про гарячі чебуреки і каву десь в «Шершні» колона рухалась далі. Хвостом якої їхав саме я. Не тому що повільно їзджу, а просто так подобається, нікому не заважати при їзді.

Такий гармонійний «велосипедний фен-шуй» оточував нас і їхати було комфортно і приємно. І от … (тут в казках зазвичай починається зав’язка ключової події) колона велосипедів рухаючись дорогою порівнялась з тим місцем де пасся козлик. Який зблизька виявився великою і сильною твариною, кілограм під 50, простіще кажучи, великий бородатий, старий цап.

«Козлик» здивовано і напевне по своєму козлячому захоплено провів поглядом велосипедистів що вже проїхали повз нього і тут, в козла вселилися якісь потойбічні злі сили ;) Тварина з усієї дурі рванула в сторону від велосипедистів, вверх по дамбі, розлякуючи там дітей і перехожих.

А набирати темп і кидати з під копит траву, «козлик» почав за мить до того, як з місцем де він пасся мав порівнятись я. Швидкість була досить помірна, 20-22 км. Все би нічого … але, саме в цю долю секунди я помічаю, як рівно посеред дороги починає підійматись з пилюки і натягуватись струною грубий шнурок товщиною з мій палець, яким «козлик» прив’язаний до огорожі дачі справа від дороги (тварина рванула вліво на дамбу). Шнурок мав довжину метрів 7. Тож в ривку, часу і можливість розігнатись тварина мала достатньо. В уяві зразу постали фільми з дитинства, як радянські партизани успішно знешкоджували німецьких мотоциклістів і всі наслідки для останніх.

Далі як в «Матриці» – грубезний шнурок що натягується сильніше і підмімається вище (тварина біжить вверх по дамбі піднімаючи його), я що наближаюсь усвідомлюючи що ТАК ШВИДКО не зупинюсь – і включення якихось прихованих інстинктів. Розуміючи, що зупинитись вже не зможу ніяк, інстинктивно нажав сильніше на педаль, намагаючись не дати шнурку піднятись на більш небезпечну висоту і взяти шнур на передню частину вилки велосипеда, під руль, уникаючи того щоб удар припав на груди, чи вище.

Майже вийшло, шнур попав точно під передній болотнік, де застряг … і асоціативно ми почали утворювати з «козликом» стрілу і лук. Де кінцями були огорожа з прив’язаним шнуром, іншим кінцем «козлик», а у ролі стріли сам велосипед разом зі мною. Цей причудливий механізм почав натягуватись. Так як швидкість було свідомо збільшено + вага велосипеда і моя вага (разом десь 95кг), а правий кінець шнурка надійно прив’язаний до огорожі, то «найслабшою ланкою» цього всього оказався саме «козлик», якого ривком звалило з копит, і шнурок що все більше натягувався почав тягнути його за шию вперед, де він лишаючи слину і недожовану траву на запорошеній дорозі так протягнувся метра два (щиро вибач козлику, я не навмисне).

Так багато описано подій, але всі вони стались в долю секунди.

Побачивши що шнурок я надійно зловив між колесом і болотніком почалось різке гальмування. Дискові гальма не підвели, велосипед зупинився майже одразу. Як не дивно з сідла не злетів. Зате добре відчув як шнурок що натягувався під тиском пройшовся по стегну правої ноги, залишивши гарячий слід на спортивних штанах (сплавивши їх в тому місці), також від гарячого тертя суттєво відшурована в місці дотику фарба на передній вилці, повністю оголивши метал. І майже перерізаний передній болотнік, що місцями розірвано, місцями поплавлено від тертя шнуром.

Далі трагікомічна ситуація триває.

Налякана тварина відчувши що все зупинилось, схопилась на копита і зі всієї дурі починає втікати у зворотньому напрямку, рванувши ще раз шнурком, залишаючи наступний, вже менш значний слід на болотніку. Після викрику на козлика – «Стій гад», він як не дивно слухняно застив на місці, перебираючи копитами і винувато кліпаючи, ще до кінця не розуміючи за що його так мило назвали ;) Шнурок з невеликими труднощами вийнято з болотніка в який він врізався, а козлика відпущено шукати траву з ефектом заспокійливого.

Першим бажанням після цього було, побачити хазяїна «козлика» і виховано спитати (най не матюкаюсь) 8-) … – з якого Химерно Уявного Явища ти козел таке робиш? Тут проїзджають автомобілі дачників, бігають діти і їздять велосипедисти. А ти скотино так знущаєшся над тваринами, прив’язуючи їх біля дороги. … ну і ще пару пару слів про його високий рівень інтелекту.

В результаті: потрібно красити вилку в місці тертя, болотнік ще тримається, але він вже не гармоніює з велосипедом, тому буде утилізований і штани теж зіпсовано, … а все через якого козла (то не про тебе «козлику», ти тваринко не винен). Добре хоть що цей «передбачливий» хазяїн на ланцюг козлика не припнув ;) Наразі, все обійшлося «меншим» і козлик бігає живий, тай велосипед не навернувся.

Отже, мораль басні: не той козел що з рогами, а той що його прив’язав. Але в любому випадку, зважайте і на першого теж.

P.S: Приємно що дочитали до кінця, надіюсь цей скромний твір (за реальними подіями) викликав у вас пару посмішок, навчив настрожено ставитись до «козликів» (де є козлик, так десь і його шнурок) і Вам було цікаво читати.