Відкриття велосезону 2010. Руїни військової бази біля Отинії

Дата 17.04.2010 Автор Andy
Хіти 435 Коментарі 0

РозвалиниonДосить довго наша велосталкерська спільнота збиралась відкрити велосезон 2010 року, і все ніяк не вдавалося зробити це масово і хоч трохи урочисто — переважно через погану погоду і тому, що важко було зібрати навіть мінімальну групу велосталкерів. Ну, нарешті потепліло, а великодні свята і зокрема поливаний понеділок дали змогу запланувати легку поїздочку, участь у якій взяли восьмеро фахівців і яку можемо вважати офіційним відкриттям сезону катання і сталкерства 2010.

Мандрівка у поливаний понеділок 4 квітня є знаковою, бо минулого року ми так само в цей «мокрий» день здійснили масову і масштабну поїздку на цікавезний об’єкт — залишки секретної військової частини на горі Космечара (+фотозвіт). Тоді нас було трохи менше 20 чоловік. Цього разу вийшло скромніше — 8, а саме:

  • Тарас (Velo-Stalker) — видатний велодіяч
  • Андрюша (Stalker) — фахівець із топових велодеталей і чебуреків, також відомий як Edgar Po, Edgarus Porius і ще під різними іменами
  • Танюша (Tanja Pozitive) — єдина дама в поїздці, зате на новому байку
  • Бодя (Bo) — знавець із Надвірної, який мав КПК з модулем GPS, що трохи допоміг на маршруті
  • Діма (kawai_babai) — герой, який з власної ініціативи продовжив собі маршрут на 30 км
  • Вова (Strange_V) — творець і технічний адміністратор цього сайту, а ще фотограф
  • Вася (Vasya_F) — велопрофі, який завжди має раціональну пораду
  • і автор тексту та деяких фото Andy

 


Почалось усе з того, що Stalker із надійних джерел почерпнув інформацію про руїни військової бази у лісі біля с.Глинки і запропонував цей об’єкт як ціль поїздки…

Для економії часу і сил вирішуємо їхати поїздом в Отинію, а звідти вже крутити педалі до бази. Учасник Діма виходить на зв’язок буквально за кільканадцять хвилин до поїзда, і відповідно запізнюється на нього. Сам собі винен — цілком справедливо йому доводиться крутити в Отинію з Франківська 30 км, в той час як решта спокійно долає цей шлях у потягу Івано-Франківськ—Коломия.

Від вокзалу в Отинії їдемо в напрямі на Глинки, але спочатку робимо маленький поворот не туди. Вертаємся на правильну дорогу, минаємо с.Баб’янка, потім с.Струпків. Місцевий суб’єкт біля магазину рекомендує не їхати на базу через начебто погану дорогу. Але ми собі знаєм =) При виїзді зі Струпкова одна жіночка також застерігає не їхати на базу, пославшись на… радіацію! Стає цікавіше =)…

…І ближче. Бо після виїзду зі Струпкова рівно-рівно через три кілометри ми доїжджаємо до лісу і повороту на базу. Дорога до бази закрита типу шлагбаумом у вигляді грубезної дерев’яної балки. Звіряємся з картою — все сходиться. Обходимо «шлагбаум» і крутимо вже не такою сухою грунтовкою в ліс. Буквально за 500 метрів бачимо відгалуження дороги вліво, яке виводить до руїн незрозумілої споруди в зарослях. Тут тусуємось трохи, фотографуємось, лазимо по закинутій конструкції. Далі вертаємось на головну дорогу і нею майже точно на південь, минаючи калюжі, крутимо в глибину бази.

Перше, що бачимо попри дорогу — це розчищені від лісу площадки, викладені бетонними плитами. Там-сям видно залишки будівель, але це вже такі руїни, що впізнати щось толком не вдається. Потім проїжджаємо через залишки залізобетонних воріт і потрапляємо на простору територію, де місцями стоять невисокі колишні військові будівлі. Тут вперше натрапляємо на іржаву учбову міну. Ще трохи далі знаходимо руїну великого транспортного ангару, від якого лишилися тільки дві довгі стіни. Другий ангар, який вдається знайти, — у значно кращому стані, ще й непогано замаскований, бо весь порослий жовтою травою, як вся територія бази. До цього ангару веде уже повністю розбита дорога, причому явно навмисне розрита потужною технікою.

В загальному по всій території військової частини розкидані залишки будівель різного призначення, але через їхній плачевний стан щось конкретне впізнати не вдається. Основна частина елементів бази знаходиться в глибині лісу на відстані 2-3-х кілометрів від автотраси.

Військова частина очевидно доволі стара, десь із 60-х років. Перебування тут викликає певні містичні відчуття, така собі велосталкерська романтика =) З іншого боку, іноді згадується застереження про радіацію, та й не виключено, що колись тут зберігались різні токсичні речовини і ще чортзна який хімарь. Ці думки не покидають, поки перебуваєш на базі…

Повертаємося на трасу, на шлагбаумі обідаємо і робимо загальне фото. Далі крутимо в бік Надвірної з розрахунку в кращому випадку ще поїхати на Бухтівецький водоспад, а в гіршому випадку — попасти на поїзд до Івано-Франківська. Минаємо с.Глинки, потім потрапляємо в Середній Майдан.

Саме тут стається одна невеличка зміна в маршруті — один нетверезий абориген рекомендує їхати до Надвірної через села Парище і Лісна Велесниця. Хоча, згідно карти, Середній Майдан і Верхній Майдан з’єднує пряма грунтова дорога через ліс, посеред якого також є залишки невеличкої бази. Дарма ж ми послухалися поради тутешнього «фахівця», бо зробили немалий гак і накрутили зайвих мінімум 13 кілометрів.

З Верхнього Майдану у Надвірну веде дуже приємний і досить швидкісний спуск лісом, який виводить до Надвірнянського НПЗ. Тут, при виїзді на автотрасу робимо «перекур», потім попри нафтопереробний їдемо в Надвірну, минаючи міст над колією, з якого відкриваються гарні гірські (з одного боку) та промислові (з іншого боку) краєвиди.

У Надвірній усе просто: предпіднакупивши вдосталь продуктів у супермаркеті, їдемо на берег озера і влаштовуємо собі фінішний пікнік. Після цього у лінивому темпі їдемо на вокзал, де через якихось півгодинки нас забирає додому поїзд із вагонами, переробленими із плацкартних на загальні.

 


Загальна протяжність маршруту склала близько 48 км (згідно Google Earth, включно з повним прочісуванням бази в лісі біля Глинків). Від Отинії до в’їзду на базу трохи більше 10 кілометрів. Особливо затяжний по часу кусок маршруту — це села Глинки—Середній Майдан—Парище—Лісна Велесниця—Верхній Майдан, оскільки тут часті перепади висот, тобто постійні спуски-підйоми; але не так одноманітно, як звичайна траса. Хороші спуски — з С.Майдану в Парище та з В.Майдану до НПЗ.

 

{gallery}2010.04.05_Otynia-Nadvirna{/gallery}

Автори фото Andy_aka_Andy та Strange_V.