Вело-сталкерські вихідні. Частина. 1. Чорний ліс

Дата 24.10.2012 Автор panda
Хіти 555 Коментарі 0
P1010050

Якось раптом прийшло усвідомлення того, що велосезон добігає завершення, а я за приємними клопотами його майже пропустив. Прочитав на форумі про плани на неділю – ракетна база у Ст. Кривотулах. Як раз для моєї фізичної форми на даний момент – проїхати 50-60 км за день по асфальту. Записався на поїздку, і раптом у п’ятницю Славік Сорока пише про те, що в суботу вони з Романом Шуткою збираються у Чорний ліс. Що ж робити… Записався і сюди, в такій компанії гріх не поїхати.

Зібрались на Пасічній, було нас п’ятеро (ще Володя і Юра). Хлопці взяли такий непоганий темп, що я видохся прямо біля повороту на об’їзну. Але якось потрохи розкрутився, точніше, повисів у Романа на колесі, та й доїхали до Ценжева.
По бетонці їхалось легше, повітря наче у санаторії, крутих підйомів немає. Вже не відставав. Ми спостерігали десятки грибників, робили традиційну зупинку біля Бандери:

4 тисячі ударів «тук-тук» на стиках плит – і ми на місці.
Поїхали наліво, полазили по шахтах, з кожним роком заліза стає все менше. На цей раз нікого не зустріли.

З нового, крім розкрадання металу, люди додумались звозити сміття і скидати його прямо у шахти:

Яке ж «сталкерство» без болота:

Володя:

Славік (у бункері командного пункту):

Юра (там же):

Славік і Юра (це ми вже поїхали у казарму і катались по другому поверсі):

Роман (катався всюди, у т.ч. по сходах):

Поїхали у праву частину бази, на командний пункт. Я щось не захотів спускатись вниз, неодноразово там був. Поки хлопці ходили по бункеру, ми з Романом досліджували мій велосипед – з’ясували причину проблем з перекиданням передач.

Потім повертались тією ж дорогою. Вперше їхав не радіальним маршрутом. Ще 25 км «тук-тук» по плитах були досить скучними, хоча швидкість радувала.
А перед базою МНС хлопці показали мені ще одну казарму. Скільки разів поруч їздив, а ні разу не заїхав. Знову поганяли по другому поверсі, потім вилізли на дах, фото на пам’ять (у мене його немає, на фотоапараті Романа, тому покажу лише Володю) і повернення на калуську трасу.

У Павлівці повернули направо, я тоді вже ледве дихав (і ледве крутив педалі), на підйомі у Рибному повісив язик на плече і сумно викрутив вгору на передачі 1-1. Хлопці трохи заскучали, очікуючи на мене.
А потім було дуже цікаво, перетнули об’їзну і через дачі поїхали у Дем’янів Лаз, де Славік з Романом показали нам кроскантрійне коло на 2.6 км. Гарна траса, є трохи швидкісних ділянок, але більше технічних. Якщо Олег Данилко схвалить її для змагань, то буде дуже цікава гонка. У Франківську не так багато людей вміє так їздити. Буде трохи «невписувань» у повороти або між деревами і трохи падінь. Але технічні елементи у таких повільних місцях траси, що ризик травмуватись менше ніж у Вовчинцях – для цього просто не буде швидкості.
На завершення такого насиченого і цікавого дня Славік показав коротку стежку від церкви до обласної лікарні.
Попрощавшись із хлопцями, я ледве докрутив додому, настільки змучився… Це був кращий день на велосипеді у моєму сезоні-2012. Дякую за хорошу компанію і за терплячість, коли своєю «черепашою» швидкістю затримував всю компанію на підйомах.