Чорний ліс

Дата 11.05.2010 Автор Tanja Pozitive
Хіти 400 Коментарі 0

Чорний ліс - бетонка Ця подорож розпочалась з анонсу про ракетні шахти в Чорному лісі. Як водиться, йшло яскраве обговорення, великим мінусом якого була ймовірність травневого дощику, а усім кортіло крутити за сонячної погоди. Все ж недільного дня в 11 годині на пасічнянському мості зустрілись п’ятеро

– Андрій (Andriy),

– Ваня (хлопець який тільки хоче зареєструватись на Velo-Stalkeri),

– Олег (olavin),

– Богдан (Во),

– Таня (Tanja Pozitive).

Світило сонечко, на календарі був «День перемоги», а п’ять байків потихеньку котились Пасічною. Далі були два підйоми Калуським шосе, де Ваня повернувся до Івано-Франківська та веселий спуск поблизу с. Ценжів. Біля синьої заправки «Укрнафта» повернули наліво звідки розпочалась бетонка. Вона характеризується з обох сторін Чорний лісом, пам’ятником Степану Бандері та просто красивою природою. Тут велосталкери завели розмову про цю ж саму бетонку. Виявилось, що вона має 25 км, що становить 25 000 м, а 1 бетонна плита має 6 метрів, тобто ми отримали 4 166,66… удари різної важкості….

За різними цікавими розмовами бетонівка раптово закінчилась і знову був поворот наліво, де по ґрунтовій дорозі сталкери потрапили до світу ракетних шахт. Годинник показував третю дня. Велика кількість військових об’єктів, металевих і бетонних споруд розповідала, що тут колись було щось грандіозне. На жаль, зараз залишились тільки залишки шахт, те що не змогли винести або вивезти люди. Спочатку було вирішено організувати невеличкий пікнік, а вже потім все детально оглянути.

Накрапав дрібний дощ. Очам сталкерів відкрились 4 ракетні шахти, бункери, вишки, чани, адміністративні будівлі (в т.ч. їдальня, кінозал-театр, спальні кімнати, кімнати видачі інвентарю, душ, туалети, сауна) та ще багато чогось незрозумілого.

З’явилось сонечко. Пів на сьому, хоч як не хотілось, але прийшлось повернути в напрямку Франківська. Лісовою стежкою, яка була просякнута болотом, калабанями і буреломом нешвидким крос-кантрі довжиною приблизно 3 км, викрутили до с. Лесівка. Далі був швидкісний даунхіл, дорога селами, Богородчани, Лисець і Драгомирчани. На кільці в Івано-Франківську зупинились, щоб попрощатись… Аж ось звідкілясь взявся Ботлхантер, який порушив ідилію. А далі все як у бойовику: вияснення стосунків, потасовка і міліція, але розв’язка хеппі-ендівська. Андрій поїхав додому, а Олег, Богдан і Таня, які отримали порцію адреналіну, продовжили подорож до Каменя кохання, який нещодавно був встановлений в парку культури. Оглянувши камінь, вирішено було направлятись по домівках, аж тут розпочався феєрверк, який був фінішною крапкою цього дня.

Загальний кілометраж склав 86 км.