Відчайдушні 200 кілометрів

Дата 01.06.2012 Автор DejaVu
Хіти 340 Коментарі 0

Відчайдушні 200 кілометрівПередісторія
Ще від минулого року в нас на форумі висить тема «Хто готовий на 200 км за день?», яку створив Олег (olavin). Думаю з назви теми зрозуміло, що саме пропонував Олег. В першому пості було 2 варіанти маршрутів. Слідкував за темою ще з минулого року і хотів спробувати свої сили на такій відстані. Та й впирнципі вірив, що це реально зробити, так як до того мій рекорд був 171 км за день, тому думав, що ще 29 км проїхати не проблема. Але якось непомітно наступила зима і так і не здійснилась поїздка. Але ось прийшла весна, учасники форуму почали активізуватися і в тій же темі Олег виклав інформацію про веломарафон у Львові (200км в залік AUDAX CLUB PARISIEN).

В умовах марафону було не просто проїхати його, а ще й вкластися в нормативний час. Мене цей марафон зразу зацікавив і я взявся вивчати інформацію по ньому, що була на форумі ВЕЛОМАКСУ. Майже зразу вирішив для себе (як писало на одному із прапорів), що «Відко треба їхати».

Маршрут

Зареєструвався на форумі ВЕЛОМАКСУ і відразу зареєструвався на марафон. Не гаючи часу почав вивчати маршрут. Дуже класна ідея з фотомануалом. Мені дуже сподобалось. Допомагає зорієнтуватися на невідомій місцевості і візуально впізнати поворот і не проґавити його. Ще й додатково опис до кожного фото і кілометр на якому зроблено фото.

Наприклад:

33,2км – Стрилки, поворачиваем направо и двигаемся 8км в направленииСвиржа:

alt

Маршрут по треку складав майже 199 км з сумарним набором висоти 1132м (на GPSies 1374).

На ділі ж в мене вийшло 207 км. Чи то велокомпютер не правильно порахував, чи то я намотав лишнє тим, що завдиж старався їхати по найкращому покриттю, тому часто перестроювався то на ліву сторону дороги, то на праву, то по середині. В багатьох відстань теж склала в межах від 204 до 207 км. В принципі якщо подумати, то це досить логічно, тому, що трек це по суті ідеальна траєкторія руху, якої строго дотримуватись не реально, от і набігають лишні кілометри. Сумарний набір висоти по альтиметру склав близько 900 метрів.

Перша частина третина маршруту представляла собою постійні підйоми і спуски по досить хорошому покриті. Щось подібне на калуське шосе але довжиною 65-70 км. Далі третина маршруту була рівнинна без значних підйомів, правда з поганим покриттям і навіть трохи ґрунтовки. Остання частина маршруту спочатку починаєсть плавний підйом, візуально не замітний, але замітний по падінню швидкості. Згодом цей плавний підйом перетворюється в 2 крутих підйоми перед Брюховичами.

alt

Маршрут проходить практично весь сільськими дорогами з дуже малою кількістю машин, і це дуже класно! На маршруті зустрічається велика кількість цікавих місць і населених пунктів з багатою історією. А між населеними пунктами, особливо на горбистій місцевості відкриваються дуже класні мальовничі краєвиди.

Перед стартом

alt

Зареєструвалося на марафон аж 9 учасників з Івано-Франківська. А саме:

[*]Олег (olavin)

[*]Я :) (DejaVu)

[*]Мій брат Роман (+roman+)

[*]Олег Данилко (Oleg)

[*]Скробач Микола (він до нас 2 рази приїжав на Станіслав кантрі)

[*]Роман Шутка (b_romik)

[*]Вова (Volodymyr_Sem)

[*]Юра (Sem)

[*]Саня (Almys)

Довго думали як то добиратися до Львова. І вийшло так, що частина поїхала в Львів напередодні і ночувала у знайомих, а частина нічним поїздом до Львоа. Самий простий і дешевий варіант Чернівці – Львів в загальному вагоні, правда комфорту ніякого. Перед поїздом поспати не вдалось. Лиш на годинку заснув. В поїзді теж не зміг заснути. Їхати не виспаним дуже не добре, ще й таку відстань. Тому думаю наступного разу треба або їхати в плацкартному вагоні, або ночувати у Львові.

Приїхавши на місце старту побачив, що з сотні учасників лише у декількох шини не сліки, або напівсліки. Їх можна було перерахувати мабуть на пальцях однієї руки. 2-є з них я і брат Роман. Але ми сурові, тому на це не звертали увагу.

На старті порядок нам забезпечувало мабуть з добра сотня вояк:

alt

Старт

О 8.35 почався марафон. Темп взяли досить непоганий і спочатку всі їхали однією великою купою. Швидкість була непогана. На рівних участках 30-32. Не знаю коли саме розвалився пелотон на частинки, але на перших підйомах групу лідерів вже не було видно. Їхав десь в середині всіх учасників. Темп був не дуже зручним. Не дуже великі горбики хотілося долати сходу але велосипедисти попереду скидували швидкість, тому на підйомах деколи доводилось навіть гальмувати. Але і обганяти не хотілось, тому, що на рівних участках значно комфортніше їхати в когось на колесі. Десь через годину їзди зрозумів що зробив одну помилку ще до початку марафону. По-перше треба було сходити в туалет, а по-друге забув поставити перекус в кишеньки рюкзака. Та ще й стало досить тепло, тому хотілось зняти курточку. Тому змушений був зупинитися на декілька хвилин. Коли був готовий їхати побачив, що група з якою їхав перші 30 км вже дуже далеко. Мав надію, що ще дожену. Але самому їхати досить важко і щоб тримати ту швидкість що була з групою треба значно більше зусиль.

Потрошки доганяв одиноких відставших від групи велосипедистів, але сидіти в них на колесі не було змісту, вони відстали від групи і рухались значно повільніше ніж хотілося. Так і їхав сам, час від часу обганяючи поодиноких велосипедистів. На 70-у кілометрі побачив на довгому участку траси велосипедиста. До того часу давно вже нікого не бачив. Тому вирішив трошки добавити темпу і вже в нього посидіти на колесі, але як виявилось він їхав теж досить добре і доганяв я його аж 15 кілометрів. Коли догнав їхали змінами і так було легше. Недалеко від КП1 почали наздоганяти одинокого велосипедиста і зрозуміли, що їзда змінами дає не поганий результат. На спідометрі йшов 108-ий кілометр. Ми заглядали де може бути той поворот на переправу. 109 км. 110 км. А його все нема. Тому вирішили все-таки зупинитися і звіритися по GPS. Тут я виявив, що я забув включити його і тому прийшлося трохи чекати, поки він визначить наше місце положення. Як виявилося до повороту було ще 2,5 км. Дивно, чомусь до КП1 вийшло замість обіцяних 108км, 112 з половиною. Перед КП через річку йшов класний мостик-гойдалка. Декільком людям йти по ньому дуже важко, так як він не на жарт розхитується, а під перилами з дроту добрий метр шпарина, тому можна і в річку впасти)).

На контрольному пункту видали банан, записали час, я поповнив запас води і почав їсти. Мав надію, що може хтось буде їхати і зможу далі посидіти на колесі в когось. На КП провів десь 20 хвилин. Одна група поїхала, коли я лиш приїхав, а всі решта навіть не збирались нікуди їхати. Тому я ще з’їв булочку. З КП вирішила їхати дівчина на рожевому шосейнику Bianchi. Я дожував булку і вирішив доганяти. На виїзді з КП поїхав коротшою але гіршою дорогою. Але дивлюся, а Юлі з Києва нема. Потім побачив, що вона спочатку їхала на кращу дорогу, а коли побачила, що я їду вирішила поїхати за мною. Їхалось легко після КП. Багато хто каже що то відпочинок так дав, дехто каже, що кураж, а я думаю що тут заслуга легенького спуску і легенького вітерцю в спину. Юля трохи посиділа на колесі, але далі почалась погана дорога і вона відстала і знову прийшлося їхати самому. Аж до Жовкви їхав сам. Час від часу траплялися на обочині шосери, з пробитими колесами. Мабуть дався в знаки кусок по ґрунтовці і села після нього, в яких покриття ще деколи навіть гірше :).

В Жовкві дуже сподобалось. Класне містечко з замком і громіздкою бетонною аркою на виїзді. На КП в Жовкві відмітився і з’їв бульйону. Так добре стало після нього, так як до цього їв тільки солодке і так вже хотілось чогось соленого.

alt

З Жовкви виїхали з старшим чоловіком на шосейнику. Я запропонував їхати змінами, але дорога була не дуже добра, трохи поїхали, а далі стало дуже багато ям, тому він почав відставати. Я збавив темп, але все одно на шосейнику по ямах їхати не добре. Тому поїхав вперед. Почався непомітний підйом і я не міг зрозуміти чому так важко стало їхати. Ще й вітерець теж трохи заважав. Так важко їхалось аж до фінішу. Був права кусочок коли їхати було не важко, а дуже важко :) Це підйом перед Брюховичами. Ітак сил не дуже багато, каденс нормальний вже не міг тримати. А то ще й підйом серйозний. Але якось помаленьку та й виїхав на нього.

Коли до фінішу залишалося 15 км я почав рахувати чи вкладуся в 8 годин, але математика була не на моїй стороні. Проїхати такий кусок з горбами за 35 хвилин було нереально. Почався спуск з Брюховичів, але швидкість була поганою, так як вітер не давав розігнатися. Так ледве доплентався до фінішу. Час 8:15. Дуже порадувала піца на фініші. Так хотілось чогось не солодкого :) Ноги трохи боліли, але посидів, потім трохи походив, знов посидів і почало їх попускати. Пішов дивитися на велики які вже фінішували. Майже всі були шосейні, було 3 мтб, 2 на сліках, 1 на напівсліках.

Сидів на фініші, періодично фінішували учасники. І кожен раз коли хтось на легких шосейниках без рюкзака фінішував я гордився собою, що на мтб-шному велику з мтб-шною резиною, з 6-7 кілограмовим рюкзаком, з 1 годиною сну і ще до того всього зламаною спицею на задньому колесі, від чого появилась сильна вісімка, я приїхав швидше за них. Згодом хвилин через 20 фінішував Роман. Почали чекати всіх решту і тут почали закрадатися думки типу «нащо було так спішити, а тепер чекати :)».

Згодом потрохи почали фінішувати і інші велосталкерівці.

Спочатку фінішував Скробач Микола.

Потім подзвонив b-romik’у, щоб спитати де зустрічаємось, так як його почали ловити корчі і він думав сідати на автобус. Але виявилось, що вони з Саньою (Almys) і Олегом (Oleg). Вже за 30 км до фінішу, правда ті 30 кілометрів зайняли досить багато часу через рельєф і через те, що сил вже не так багато було. В Олега (Oleg) як завжди були проблеми з велосипедом. Саня взагалі крутий. В нього велик важкий і уявляю як складно давались горбики.

Впринципі і Юрі з Вовою теж не позавидуєш. На самому початку марафону стався прокол через що їм прийшлося їхати самим. Та й двохпідвіс на підйомах не зовсім те, що хотілось би. Згодом фінішував і Олег (olavin). Хоч і трохи пізніше, зате є декілька фото з марафону. Більше ніде не бачив щоб хтось щось фоткав крім старту, фінішу і КП.

І ось ми вже в повному складі. Марафон тим і цікавий, що тут нема переможців і програвших. Кожен, хто вклався в час – переможець. Можна, правда, для себе попробувати проїхати як можна швидше, випробувати свої можливості на такій дистанції, але це не є обов’язковим.

Підсумки

Я дуже радий, що поїхав на цей веломарафон. Був приємно вражений кількістю учасників і географією. Також дуже сподобалась організація, особливо з піцою і бульйоном гарно придумали. Ще коли їхав останні кілометри 200-ки думав чи їхати 300 км марафон, який буде 16 червня, але коли відпочив і виспався все-таки вирішив, що поїду. Звичайно планую внести деякі корективи і для тих хто хоче поїхати з задоволенням поділюся деякими порадами:

Сон. Сон дуже важливий для такої дистанції. І якщо добре виспатися перед марафоном, то і їхати буде легше і результат буде кращий.

Шини.Думаю хороші сліки можуть сильно допомогти на такій дистанції, тому планую купити сліки до 300-ки.

Підготовка перед стартом. Наступного разу постараюсь не забути приготувати все що треба на дистанції, і щоб виконати наступний пункт.

Їхати з групою і старатися триматися її як можна довше. Звичайно тут треба і правильно оцінити сили, так як можна дуже швидко витратити всі сили. Короче треба відчути межу, коли варто ще їхати за групою, а коли темп вже зависокий.

Посадка. Більш аеродинамічна посадка полегшує їзду на швидкості більше 25 км/год. Тому перед наступним марафоном посуну манетки і гальма на кермі ближче до центру, щоб можна було за кермо взятись вужче. Ще можна зняти проставочні кільця під виносом і перевернути винос, як пропонував Олег olavin.

Їжа. Тут думаю нічого міняти не буду, хіба ще візьму вуглеводну їжу, але менш солодку.

Вода. Вода є надзвичайно важливою на такій дистанції. Якщо замало пити, коліна будуть боліти точно. Тому краще мати води в запас і пити регулярно, навіть коли ще не хочеться. За марафон випив 4 літри води.

Менше часу на КП. Планую на кп проводити до 10 хвилин. Так як після цього м’язи починають остивати і дубіти і коли починаєш їхати треба багато часу щоб увійти в ритм.

Стартова позиція. Стартувати треба приблизно в тій частині пелотону в якій ти плануєш і фінішувати. Якщо стартуєш в кінці пелотону, то потім може вийти таке, що будеш їхати значно повільніше ніж хотілось би з останньою групою, а самому без підтримки догнати наступну групу буде досить важко.

Темп. Дуже важливо розрахувати сили так, щоб на забити м’язи на перших десятках кілометрів, інакше далі буде значно важче.

Ось мабуть і всі поради які можу дати, ну хіба може щось забув.

alt

Отже хочу привітати всіх вело-сталкерівців, які брали участь в марафоні з успішним подоланням дистанції. І побажати, щоб наступний марафон їхати було легше.

Дякую всім за гарну компанію і надіюсь побачити вас на 300-ці.

П.С. Загальний кілометраж за добу вийшов 225 км. І це мій новий рекорд.

Час їзди за який подолав 207 км – 7:45.

По результатах попав в 20 і дуже тішуся цим.

Результати тут: docs.google.com

Фото: Olavin, DOG, Andrej466, Google.