Gorgany Race 2012

Дата 11.06.2012 Автор DejaVu
Хіти 317 Коментарі 0
0ngjbs_bhje

З офіційного джерела: 2-3 червня 2012 року у Горганах – найвіддаленішому та найменш заселеному регіоні Карпат вп’яте відбулися пригодницькі перегони Gorgany Race.

Старт і кінцева точка перегонів знаходилася на південь від села Закерничне, недалеко від Перегінська (Рожнятівський район). Там розмістилось також наметове містечко учасників, вболівальників, та організаторів – колективу компанії “Горгани Ком”. Екстремальні перегони проходили в двох класах: “Трек”- пішохідна дистанція, протяжністю приблизно 90 км, і “Вело” – велосипедний маршрут близько 160 км, який включав також складну пішу дистанцію. Контрольний час, за який командам, чисельністю від 2 до 4 чоловік, у повному складі потрібно було подолати маршрут, складав 30 годин.

З тих кого знаю участь у змаганнях в калсі вело брали:
Ігор (magnovskyi) нажаль Олег не зміг поїхати, тому він їхав сам в своє задоволення і навіть якби зібрав багато КП, то ітак не виграв би.
Любчик (lyubic) з Колею
Іван (Ісе) і Віталік (не знаю ніка)
Ну і я (DejaVu якщо що :) ) з братом (+roman+)

Приїхали на передодні змагань з Ігора татом. Планували так приїхати щоб добре відпочити і виспатись і зранку повні сил рушити вперед до пригод. Але от погода трохи була проти. Коли приїхали до місця табору то падав дощик. Швиденько розклали палатку і коли дощик посилився залізли з братом в середину.

Планували на вечерю варити гречку, але щось дощ відбив все бажання. Добре ж мати пальник)) Дощ і не думав переставати падати, тому ми вирішили, що здалось би вже йти спати, бо було вже після 9-ї, а завтра в 6-30 мають вивісити карту з точками.

Велосипеди стояли на вулиці і залишати їх так було трохи страшно, тому вирішили спочатку запхати їх між 2 шари палатки, щоб не мокли і щоб не валялись. Але щось палатка не хотіла витримувати такого тягаря, тому вирішили вділити їм 2 місця всередині палатки, так як палатка 4 місна а нас 2-є)).

Тут то і почалися всі пригоди (на то вони і пригодницькі перегони). Знімав Роману колесо переднє, а воно спущене, дирку не найшли, тому поміняли камеру на іншу. Ще коли знімав ексцентрик засильно його розкрутив і потім в траві прийшлося шукати маленькі пружинки і болтик. Так і не знаю чи то була лиш 1 пружинка на ексцентрику раніше, чи то я загубив :)

Перебортували і накачали колесо. Ну от вроді все добре.

alt

Далі замітили, що палатка почала промокати і на голову капає. Також дно погане, тому там де сиділи і там де стояли велосипеди з-піднизу почала просочуватися вода. Трохи вичерпали і лягли спати.

Це була мабуть сама тяжка ніч в палатці яка в мене лиш була. За ніч через дно натягнуло досить багато води, а в кариматі було трохи дирочок, через які вода попадала на поверхню каримата і мочила спальник. Постелив поліетиленові кульки, але їх стало лише на годину, далі спальник знову почав мокнути. Ніч була прохолодною, а від того що в мене цілий бік був мокрий відчуття були ще гірші. І час від часу думав: “Оце було би мені зараз добре дома спати”. А ще думав як зараз добре моїй собачці дома спиться в теплі в гніздечку:

altАле ось прийшов ранок і нарешті можна було вилізти з калюжі і почати сохнути.

altТакож зауважив, що палаток стало значно більше ніж було коли ми приїхали

altЗранку проснулись. Зареєструвались, отримали карту, баф, і шкарпетки Lasting від одного з спонсорів і це все за 80 грн. стартового внеску, а ще в кінці дали до того всього флягу кожному велосипедисту. Перемалював точки на свою карту і заніс їх в GPS (точніше кпк з гпс).

На старті треба було сфоткатись з кимось із суддів:

altСфоткались, стоїмо, говоримо собі і тут боковим зором помічаю, що толпа велосипедистів зрушується з місця і починає їхати. Здається ми пропустили старт. Швиденько залазим на роверки і починаєм наздоганяти.

Догнали команду минулорічних переможців “Горганські привиди” і Ігор каже що треба триматися за ними. Так і тримались за ними і на ГПС навіть не дивився чи добре їдем, напетляли купу лишнього, вернулися назад і потім найшли точку. Такщо якщо би не тримались, а самі шукали, то були б мабуть першими хто взяв КП.

На підйомі до 1 КП в Романа починає клинити ланц і дьоргати лапку перекидки, в нього бувало таке раніше, тому він обачно взяв запасний ланц (хоча я хотів відмовити брати, коли ще були дома, щоб лишнє не возити :blush: ) Поки міняємо і змащуємо ланц майже всі команди обходять нас.

Рушаєм і на глиняному слизькому спуску починаємо відігрувати втрачені позиції, хоча на 30 годинній гонці можна і не спішити, часу багато. Доречі стартував Роман з Ігором якось як на мене зашвидко, ну я в такому темпі довго зміг би їхати, але не 30 годин це точно, думаю варто стартувати спокійно.
altДо наступного КП доїхали ніби нормально. Дорога класна швидкість доходила до 32-33 км/год так як був невеличкий спуск. КП найшли, а ось позначку ніяк не могли найти, аж потім з іншого боку моста спустилися під нього і там вона була на опорі:

altДалі від моста йде лісова дорога трохи розбита лісовозами. По карті виглядає що краще їхати дорогою що йшла лівіше, але трохи проїхали туди а там щось не дуже проїжджена дорога і немає слідів велосипедистів на відміну від лісової дороги, тому вертаємось назад і рухаємось. Через декілька кілометрів, коли дорога стає дуже поганою зустрічаємо дідуся, який обрадує нас, що не треба “було сюда їхати, краще було туда наліво через полонину”, але вертатися вже немає змісту.

З часом дорога стає все менш і менш помітною, далі вже майже не видно її і на дорозі зустрічається багато буреломів, через кожен з яких треба мало того що самому перелазити, а ще й переносити велосипед і так кожні 20 метрів. Правда залазити і злазити з велосипеда не приходиться так як дорога вже давно не проїзджабельна.
Далі йшли взагалі без дороги, не знаю чи то всі команди теж так чи лиш ми такі таланні :D
Дуже багато часу потратили на цей участок і ось дорога, але щоб до неї добратися прийшлося перейти через болото висотою майже до колін.

Далі нас чекав класний грунтовий спуск і ми не помічаємо як ми вже біля наступного КП (хата біля дороги без даху)

altДо наступного КП дорога теж класна. Спочатку гарно втрамбований грунт, а потім асфальт. Сфотографуватися треба було на фоні знаку Липовиця.

alt

До наступного КП теж хороша грунтова дорога, правда вже трохи з підйомами. І знову до наступного контрольного пункту доїжджаємо швидко. Цей КП вже з техетапом, але так як ми їхали змагання просто на пробу, то вирішили без техетапів проходити. В чому саме полягало завдання на даному ТЕ не знаю..

До наступного КП дорога була дуже вбита (гірша ніж грунтовки в чорному лісі) і раз по раз приходилось проїжджати калюжі то по втулки, то нижче. До наступного пункту дуже хотілося попасти так як зацікавив опис і так спішили, що мало не прогавили її, бо знаходилась будівля трохи вглибині зправа від дороги, а вся увага була на поганій дорозі. Доречі до цього часу вже обійшли багато команд і вже їхали здаєсться 8-ми з 22-х.

alt

Про наступний КП забули і якби моя цікавість скільки ще лишилося до 6-го кп не перемогла би, то можливо і проїхали би. А так побачили, що перед 6-им є ще 21-й. Вернулися до мостика і найшли позначку.

alt

Через пару сотень метрів дорога йшла прямо, а від неї відгалуження направо, але ми щось не звернули увагу і поїхали прямо, згодом зрозуміли, що Лімниця залишилась десь зліва, а ми мали їхати майже попри неї. Даємо вліво, а там страшенний підйом. Видерлись на нього і пішки через ліс через повалені дерева спускаємось. Втратили багато сил і часу знов.

До 6 КП на якому теж був ТЕ добираємося вже 12-ми через те що зробили петлю і прийшлося перелазити через хребет.
Також біля 6 кп знаходяться 3 точки але трекові. Тобто з велосипедом немає чого туди пертися. Трохи перекусили і десь після 6-і вечора вирушили на пішохідний участок. Спочатку йшли дорогою склад якої описати важко, але так щоб пояснити, то йдеш декілька кроків по болоту, ніби не глибоке і тут раптом провалюєшся вище колін. Такого глибокого болота я ще не бачив в житті :) Далі дорога пішла десь трохи вбік а ми рухались прямо в напрямку до нашої точки. Правда стежки нема і ці повалені дерева вже реально дістали :)

Згодом доходимо до потічка, спуск до якого дуже крутий і небезпечний, а з іншого боку майже вертикально за ним, а нам туди треба, але перейти нереально. Ось так мусіли скинути десь 100 метрів набраної висоти, щоб перейти на інший бік. Далі рухались лісом і саме цікаво, що в лісі де нема ніяких стежок за 10 хвилин натрапляємо аж 2 рази на групу але з категорії трек. Дійшли до орієнтовного місця де має бути точка (на злитті потоків позначено дерево) але точки нема. Рухаємось вгору по струмку, нам на зустріч йдуть 2-є які теж шукають мітку і не можуть найти. Далі ще 2-є шукачів мітки. Вирішуємо, що вгорі мітки нема і спускаємось вниз і через хвилин 10 все-таки находимо те злиття потоків. Далі вирішили піти на 4-у точку. На карті воно так виглядає логічніше йти на 4-у а потім на 7-у, але насправді краще було навпаки :)

Доречі хто дочитав до цього місця може відкрити карту, щоб краще орієнтуватися. А ще можете написати в темі “класний звіт”, так я буду знати чи хоч хтось дочитав його до середини :)
http://www.gorgany.com/download/gr12/velo_map.JPG

Вирішили що краще буди йти вздов струмка, спочатку вниз по течії а на злитті вгору. На спуску вниз мене різко хапає м’яз на задній частині коліна і коли я згинаю ногу кожен раз він мене болить. Спочатку думав що відпустить і на підйомі буде легше. На підйомі дійсно стало легше, але згодом почав попболювати і на підйомі. До 4-го КП дійшли в глуху ніч.
Лиш почали спуск і я зрозумів, що йти будем довго а ще треба було зайти на 7-е КП. Швидкість руху все падала і падала і вже на спуску йшли мабуть помаліше ніж 1 км/год. А ще часті зупинки, щоб дати нозі трохи відпочити, але після відпочинку мязи остивали і було ще гірше.

Ледь найшли 7-е КП і почали останній спуск до Осмолоди. Вже на 100% було вирішено, що забераєм велосипеди з 6 КП і їдемо на фініш.

На карті з гори Малі намальована стежка і ще й навіть маршрут. Але я вас розчарую. Якщо в горганах намальована стежка і маршрут, то її може бути і не видно взагалі. Цей район гір дуже дикий і люди тут ходять дуже рідко, тому і стежки заростають і їх потім нереально найти. Так і ходили з однієї сторони хребта на іншу з надією найти стежку по якій можна було би рухатись трохи швидше і не приходилось би пробиватися а інколи протискатися між густими зарослями молодих ялинок.

Вже почало світати а до Осмолоди ще 1 км. Але по часу це десь 1,5 години мінімум так як я йшов. В результаті до Осмолоди дійшли приблизно за 3 години. Далі по асвальтованій дорозі йти було трохи легше і ногу трошки попустило і тому рухались швидше. Десь мабуть 3 км/год.

От я все кажу і кажу що рухались повільно, але думаю ви не уявляєте наскільки. Щоб взяти 3 пішохідних КП ми потратили аж 14 годин.

Дійшли до 6 кп, а велики всі в засохшому болоті. Шкода що не фоткали нічого, так як на фотику бажано було щоб були лишень фотки з кп, щоб суддям легше було потім в тому розібратися. Ланц був повністю покритий 1 мм шаром твердого болота з глиною. Навіть не було видно ніде кусочка металу на ланці. Поки болото було свіже воно якось не так виглядало. А тепер так ніби ланц покрили емаллю.

Почистили ланц (ганчірка + зубна щітка + масло як на мене незамінна річ у довгих поїздках) і рушили до фінішу. На велосипеді нога боліла значно менше ніж пішки, але всеодно сильно крутити не міг, тому на підйомах приходилось сильно сповільнюватись.

Приїхали на фініш скинули свої фотки і думали чекати поки фінішує Іван, так як планували йому залишити рюкзак зі спорядженням в машину а самим їхати в Франик своїм ходом. Але щось замучились чекати і вирішили пакуватися і їхати з важкими рюкзаками.

Погрузили в мій менший рюкзак саме важке, а в великий саме обємне і ще до нього причепили малий рюкзак з яким Роман їхав гонку. Але хоч в моєму рюкзаку стояло саме важче все він всеодно вийшов легшим ніж в Романа. Палатку вирішили викинути. Але от не знали як її краще позбутися. Якось пропонувати комусь було не зручно і лишати теж не хотілось, щоб потім організатори не мучились пошуками чия то палатка залишилась. Тому вирішили залишити в Закреничному біля магазину, хай хтось собі забере.

З важкими рюкзаками їхалося важко, а ще й капризні підйомчики перед Розсільною і коліно, яке почало тихенько знов матюкатися, тому зупинялися десь аж 4 рази поки доїхали до Франика.

Ще як добиралися до фінішу думав чи поїду наступного року на горгани рейс і дав собі відповідь “ні не поїду”.
Наступна думка була: А цікаво чи не вийде так як з 300-кою, що поки був змучений, то думав не їхати, а коли відпочив, то вирішив все-таки поїхати. І відповів: Ні не передумаю.

Коли приїхали додому порахували, що ми взяли 12 КП з 20. Часу лишалось до фінішу ще 7 годин. Тому якби не травма, то думаю могли би взяти всі КП. І ось закралася думка поїхати все-таки на наступний рік, щоб помститися. :jump:
Тому треба буде десь дістати наступного року спорядження на техетапи і старатися частіше дивитися в карту і звірятися, щоб менше блукати. І думаю все у нас вийде, а як стимул просто нереально круті призи, навіть не буду казати які, щоб не зявилося ще більше конкурентів до наступного року.

В загальному на велику наїздили 160 км за добу.

Коли приїхав додому прийняв душ, поїв і заснув в 6 вечора, думав що ще може повечеряю, але коли проснувся, то зрозумів що трошки спізнився з вечерею, так як була вже 7 ранку :)

Для тих хто все-таки хоче після такого страшного звіту поїхати на змагання, або просто в своє задоволення раджу мати гарну палатку, якщо збираєтесь спати, також не раджу ходити на трекові точки, а лишень їхати по вело (там треку теж хватить), а ще раджу не вагатися багато, а просто взяти і попробувати.

Може якби я вмів писати звіти, то зміг би краще передати всі відчуття, емоції і матидумки які переповнювали нас на цих незабутніх змаганнях.

Короче ще м ніколи не їздив на такі дійства і ніколи не лазив самими дикими куточками Карпат ще й вночі без стежок лишень з ліхтариком в руках. Раніше я не розумів який в цьому всьому прикол, але тепер розумію, але вам не розкажу, бо теж не зрозумієте мене. А якщо хочете зрозуміти, то зустрінемось наступного року :good:

Вже доречі є і результати. Не зважаючі на всі наші пригоди ми ще й умудрилися зайняти 15-е місце з 22-х, взявши стільки ж КП як 13 і 14 місця.

alt