Я, олень і марафон

Дата 21.06.2012 Автор step
Хіти 304 Коментарі 0
208882464

Замахнулись ми з оленем на марафон 300км. Львівський клуб “Lviv Bicycle Club” організував бревет в залік марафонів “Audax Club Parisien” і і я зголосився прийняти у ньому участь а їхати вирішив на “Сталевому олені”. Трохи підготував його для такої оказії.

Контакти і тапки були придбані саме під бревет, під обмотку намотав з перекриттям гуму з камери, вийшло в два шари. Тепер зручніше триматись оскільки збільшився діаметр, також збільшились демпферні властивості. Встановив покришки Panaracer Extreme Duro Protex 25мм. Також встановив комп, без нього на марафоні як сліпий. А! От ще. Добиратись до місця старту вирішив своїм ходом з планованою ночівлею десь в лісі. Тому приладнав до “оленя” багажник а на нього дві герми з спальником, гамаком, тентом, карематом і дещо з одягу. Марафон їхав вперше, 200-ку пропустив, саме у той час був у веломандрівці. Маршрут вивчив заздалегідь, гугль-земля достойна програма, сильно допомагає в прокладанні та вивченні маршрутів, завжди нею користуюсь для своїх мандрівок. Отже блуду шансів я не залишив. З самого початку був налаштований на те щоб не бавитись в гонщика а вкластись у відведений час. Не гнати було кілька причин. По-перше мені вже 46 і я не знаю яким боком мені може вилізти форсаж свого організму. По-друге я точно знаю що мене стане на довше якщо не гнати і навпаки, швидко видохнусь якщо форсуватиму. Ну це як би аксіома для марафонів, хоча люди не роботи, а отже і не всі мають однакові можливості. І по-третє – їду марафон вперше.
До Львова з Бурштина виїхав в четвер, після роботи. Заночував в лісі за 30км від Львова. В п’ятницю приїхав до будинку де було домовлено за ночівлю. На місці старту відчепив багажник з гермами і здав в машину що довезе все до фінішу.

Старт. На кільцевій моцні козаки і козачки вирвались далеко вперед я ж продовжував крутити своїм темпом. Після звороту на Великосілки скінчилась гладенька дорога і почали попадатись шоссери з прокусами камер. У мене теж шосейні і вже почав переживати щоб на цих дорогах не влетіти в якусь ямку. Таки влетів. Точно не можу зараз сказати де саме та жахлива дорога лісом була, здається після Ямного а може перед Зіболками. «Нива» здійняла таку куряву що ні дихнути ні глянути куди їдеш і якраз в цей момент вльот в яму. Запаска пішла. З Жовкви до Рави не дорога а пісня, більшу частину їхав з групою львівян на шосейниках, прошу вибачення що не знаю хто є хто. Знаю що з ними їхала Олександра з Одеси. Потім ще раз пробував сидіти в них на колесі на трасі до Ів-Франкове але відчув що темп взятий ними зашвидкий для мене і я знову поїхав соло. Дорога Страдч це атас, скинув швидкість до 8-10км/год, може тому і пощастило непробитись. На КП-3 виявилось наздогнав франківських хлопців, вони вже вирушали коли я тільки починав їсти супчик. Не втримався і з’їв ще морозива smile.gif Невдовзі знову наздогнав франківчан, їх затримав прокол. Далі я вже тримався разом з ними до тих пір поки знову не отримав прокус камери. Знову їду сам, своїм темпом. Сонечко вже сідає за обрій, стає прохолодно, а я ще тулю в напрямку фінішу по стрийській трасі, по якій носяться єб…уті на всю голову мотоциклісти і автомобілісти, думають що на автобані. Довелось вдягнутись і приладнати ліхтарі. Вітання на фініші було надзвичайно приємно приймати а борщ взагалі як манна небесна бо солодке печиво і сухофрукти вже довший час ніяк в душу загнати не міг. Загалом все вийшло як і планував – без рвання жил доїхати до фінішу і вкластись в час. Мій скромний результат 16 год з копійками, ліміт 20 год.

– Дякую організаторам за можливість прийняти участь у марафоні і за саму організацію.
– Дякую людям на КП за теплі зустрічі.
– Дякую групі велосипедистів в яких я трохи посидів на колесі (вибачте нікого поки не знаю з них, крім Олександри)
– Дякую Роману Шутці з Ів-Франківська який допоміг мені з останнім проколом.
– Дякую Ігорю з Вижниці який запропонував відпочити після марафону у його львівській квартирі.

Наступного дня, в неділю я попер своїм ходом додому і цих нещасних 80км я їхав аж 10 год. Прокол раз. Спека, довелось трохи в тіні вилежуватись. Прокол два. Потім ще два і в Рогатині я залишився без запасок і витрачені всі засоби для латання. Дякую доброму чоловіку який абсолютно безкоштовно зганяв додому і привіз камеру, на диво 28мм яка якраз влізла у мою 25ту покришку. Втомився, обгорів і задниця вкров :)

Висновки для себе.
1. Всілякі вуглеводи- глікогени звичайно корисна і потрібна річ для організму у марафонах але без тренування вони чуда не сотворять.
2. Краще б я їхав на хардтейлі
3. Тепер можу краще оптимізувати час і взяті речі.
Ще раз всім, і організаторам і учасникам щиро вдячний!