Хто готовий на 300 км за день?

Дата 21.06.2012 Автор DejaVu
Хіти 339 Коментарі 0
onn6q2st67w

Багато писати не буду (знов не втримався). Багато буде після 400-ки, якщо поїду.

Приїхали до Львова напередодні марафону.Один із організаторів запропонував житло зі спартанськими умовами зовсім недорого. Умови виявились навіть кращими ніж ми очікували.

Якщо спартанцям теж так жилося, то немає чого їх жаліти :)

alt

На марафон з франківської області нас зібралося вже менше ніж на 200-ку. Роман Шутка, Олег Данилко, мій брат Роман і я з Франківська. Степан з Бурштина, Олег з Коломиї і Микола (точно не пам’ятаю звідки, може і з Франківська).

Приїхали на старт, зареєструвались, кожному учаснику марафону видавали легенду маршруту і наклейку на раму з ключовими поворотами, які бажано не проґавити.

altalt

Старт цього разу був значно спокійніший ніж на 200-ці. Машина ДАІ яка їхала попереду мабуть тримала швидкість 25, тому вдалось добре розігрітися перед тим, як трошки збільшити темп.

З 200-ки зробили багато висновків, які мали би допомогти, але травма, яку ледь встиг залікувати перед марафоном трошки змінила плани. І взагалі участь була під великим питанням до останнього моменту, але все-таки вирішив їхати до Львова, а якщо травма не дасть мені поїхати, то прогуляюся по Львову, подивлюся як він перевтілився до Євро2012. Їхалось добре і наслідків травми не відчував, тому тримався за групою лідерів десь кілометрів 20. Тоді побачив, що Роман відстає, а ми домовились їхати разом, тому відпустив групу і приєднався до нової.

alt

В новій групі, якою їхали практично всю дистанцію були 2 Романа, 2 Олега і згодом приєднався Ігор зі Львова. Згодом об’єдналися з Одеситами і їхали одною великою групою.

alt

Так і доїхали разом до першого КП у Жовкві, де поїли бульйончику і трохи своїх запасів.

alt

Я був готовий сідати і гнати далі, але мінус групи в тому, що завжди хтось не готовий. Через це проводили купу часу кожен раз на кожному КП, але про це трошки пізніше.

Рушили далі в напрямку польського кордону, а саме до Рава-Руської. Дорога була просто неймовірна. Я ніколи не міг подумати, що в нас на Україні є нормальний асфальт.

altalt

Так і хотілося прибавити темп і насолоджуватися таким рідкісним явищем, але нажаль в Олега після бездоріжжя, що було перед Жовквою почали боліти нирки, тому збавили трохи темп. Впринципі я подумав, що і для мого коліна теж не завадить не спішити.

В колоні їхати було важко. Ну не те щоб важко, а просто не отримував переваг, які могла дати колона і їзда змінами на колесі. Завжди хтось починав розхитувати колону і лиш наближався до колеса впереді, приходилось гальмувати через те, що темп зменшувався, після чого слідувало різке прискорення і відстань ставала великою і знову приходилось доганяти колесо.

Можливо хтось буде їхати в колоні ось моя вам порада: крутіть педалі постійно, тоді колона буде рухатись більш стабільно і не буде розхитування, тим самим ви допоможете іншим велосипедистам, які рухаються за вами.

Після Рава-Руської дорога стала гіршою плюс почалися постійні підйоми-спуски. Роман, Олег з Коломиї і я їхали впереді не швидко, але через декілька хвилин оглянувся, а решта групи була вже дуже далеко.

alt

До 2-го КП було вже недалеко, тому вирішили почекати там. Їхати в неспішному темпі впринципі було цікавіше, якось і по сторонах встигав дивится :). Але був один мінус. Через те, що помаліше їдеш прикладаєш менше зусилля на педалі, відповідно більше ваги концентрується на сідлі і починає дещо боліти. Приїхали на 2 КП почекали нашу банду, довго їли і здається ніхто нікуди не спішив. Інші велосипедисти приїжджали і їхали далі, а ми розслаблялися :)

alt

Тут прийшла в голову думка, що варто було би вже їхати. Сіли на велосипеди і виявилось, що в b_romik’a побите переднє колесо.

Увага запитання:
Чому у Ромка пробите колесо?
І варіанти відповіді:
а) наїхав на цвях
б) порізав шину
в) прокусив об обід камеру
г) всесвіт знає про його майбутній неправильний вибір біля озера і вже наперед починає розплачуватися з ним

Відповідь на це запитання буде трохи згодом, а зараз бортуєм колесо, латаєм камеру і рушаєм далі. Через деякий час нас знову чекає класна дорога, аже гріх не сфотографувати. Доречі, користуючись моментом хочу подякувати Ромкові за те, що не лінувався так багато фоткати. Тепер є що згадати і є що показати і звіт буде цікавішим і з картинками :).

alt

Ми знаходимося на ділянці дороги, яка змінила ось цей гарний асфальт що на попередній фотці і вже щось не весело, на ямах трясе, починаю трохи відчувати нещодавно травмоване коліно і лиш про то і думаю, щоб його не схопило.
Повністю розбита грунтовка проходить попри озерце. З вигляду озерце якесь не дуже аж і чисте і не викликає в мене довіри.

Нас зупиняють велосипедисти, які вирішили трохи освіжитися, серед них якщо не помиляюся дівчина-шосейниця на ім’я Богдана. Саме вона запевняє нас, що для того, щоб не було проколів треба помочити ноги в воді :)
Дехто (Олег і Ігор) вирішують перестрахуватися і на всяк випадок лізуть повністю в воду.

alt

Дехто нічого не пхає в воду :) (я і Олег з Коломиї), а дехто не правильно виконує інструкції, за що довго буде розплачуватися проколами (вгадайте хто?).

Не буду тягнути ґуму! Перший прокол (це тоді коли всесвіт вже знав наперед) :

alt

Другий прокол:

alt

Ну і третій звичайно ж:

alt

Точніше то все було не проколи а прокуси. Також цікаво, що між 2-им і 3-ім прокусом проїхали (аж) 3 кілометри :). Далі через постійні затримки нас доганяє Степан. Їдемо трохи і Ромко вирішує передати естафету проколів саме Степанові. Знову зупиняємось і чекаємо. Олег радіє, що сьогодні його велосипед не підвів. Думаю всі знають, як Олег любить щось поломати, або пробитися, тому аж дивно.

До фінішу вже ніби недалеко, але через багато затримок часу до темноти лишається мало, тому невольно наша група розпадається на частинки, бо звичайно ж є бажаючі встигнути на фініш до темноти. Почалась траса, машини, фури, мотоцики, комбайни літають як дурні. До фінішу лишається зовсім небагато, але щось так довго тягнуться ці останні кілометри.

На фінішній 15-ти кілометровій прямій доганяє Ромко повний сил і ентузіазму. Каже “сідайте на колесо” і починає гнати. Я сижу на колесі в брата, а Ромко так топить, що важко втриматися на колесі і він відривається. Вже за 7 км від фінішу я обганяю брата, наганяю Ромка і чіпляюся за колесо, але триматися ой як тяжко. Не знаю що Ромко з’їв за десяток кілометрів від фінішу, але результат реально видно :)

До фінішу буквально влітаємо. Нас щиро вітають велосипедисти, які фінішували трошки раніше і вже на фініші. Через декілька хвилин приїжає і брат, згодом Олег з Коломиї, Ігор зі Львова, Олег Данилко. На фініші нас чекав борщик і умивальник з водою :). Поки сіли їсти приїхав і Степан.

Ухх все-таки вдалось проїхати. Час орієнтовно 15:45 з них орієнтовно 4 години пішло на сидіння на КП і на проколи.
В результаті ще один подоланий бревет і ще більше дуже цінного досвіду. І ще один рекорд. На протязі 24 годин проїхав 324 км:

alt

Впринципі багато порад вже дав в звіті із 200-ки, але маю ще декілька порад, які находив в інтернеті перед бреветом, тому постараюсь виділити найбільш важливіші, а саме по їзді/комфорту:

– Старатись їхати з мінімальним напруженням в верхній частині тіла. Здається ніби не дуже суттєво, але на великій дистанції насправді йде багато енергії, якщо міцно тримати кермо, або розхитувати верхню частину тіла при педалюванні.

– Треба старатися їхати плавно.

– Також розслабити лице.

– Для того, щоб не боліла шия, треба час від часу крутити головою в сторони, старатись не забувати про це, бо коли почне боліти шия, вже буде трохи запізно і можливо прийдеться їхати з поболюванням в шиї ще не одну сотню км.

– Для того щоб дати спині і бедрам зняти трохи напруження варто час від часу переключатися на важчу передачу і проїхати трохи стоячи.

– Для кращої аеродинаміки старайтесь не розводити лікті в сторони, а тримати лікті вздовж тіла.

– Час від часу можна трохи міняти посадку зміщуючись вперед і назад в сідлі. Це допоможе трошки розслабитися одним м’язам і задіяти інші, які менш втомлені.

– Варто час від часу на такій дистанції міняти положення рук на кермі.

Ось мабуть і всі виводи, які вдалось зробити, надіюсь комусь вони обов’язково допоможуть на складному шляху до фінішу.

Хочу висловити подяку всім, хто був причетний до організації марафону, а саме волонтерам, організаторам, ДАІ-шникам, а також всім не байдужим до бреветів, хто все-таки приїхав і спробував свої сили. Також дякую 2-м Романам, 2-м Олегам і всім з ким розділив шлях і їхалось цікавіше. І ще раз дякую Ромкові за фотки. А також хлопцям, які дуже оперативно зробили і виклали якісний відеоролик з бревету.

Надіюсь, до 400-ки буду в повній боєвій готовності.

До зустрічі.