Чорногірські вело-пригоди

Дата 02.07.2012 Автор Oleg
Хіти 283 Коментарі 0
g4oaqas8mli

Ніяк не міг оприділитись як провести вихідні, але потім мені в голову прийшла божевільна ідея, проїхатись по Чорногорі, зібравшись з думками і морально настроївшись на таку важку поїздку, рушив до вокзалу на нічний поїзд. Там зустрів Романа Шутку і Славіка Сороку, які уже в який раз збирались проїхати зачарований маршрут «Яблунецьке Видноколо». Пробував їх вговорити скласти мені компанію, але безрезультатно)).

Погода в Квасах зустріла сонячним прохолодним ранком, що не могло не радувати, бо попереду найблищі три з половину години чекав затяжний підйом з прекрасними краєвидами. Піднімався до біостаціонару. КПП, де з людей здирають гроші, проїхав швидко і безшумно. Дорога була просто прекрасна, суха ґрунтовка в лісі, одне насолодження незважаючи на підйом, виїхавши на більш менш рівну дорогу зміг добряче розігнатись і получити весь кайф від їзди по лісі.

altaltalt

Коло біостаціонару мене зустріла ціла делегація з корів, які внаглу стояли на дорозі і прийшлось між ними маневрувати, під здивовані погляди пастухів. Більш корів по дорозі не було тільки групи туристів, які бачачи мене підбадьорювали словами і бажали успіху. Під вершиною Петроса прийшлось злізти з велосипеда і вже котити його, оскільки їхати там було неможливо, на вершині грала музика, місцеві хлопці собі там пікнік зробили і винесли на вершину магнітофон. Трошки передихнувши рушив вниз в сторону Говерли, там і без велосипеда тяжко спускатись, а з велосипедом весело, було різне, де не де я його ніс, десь вів на задньому колесі, а десь навіть їхав.

altaltalt

altalt

Після спуску мене чекала знов хороша дорога де можна було добре розігнатись, так їхав до самого КПП на перемичці. Думав проскочу, але там так репетували мені в спину що таки зупинився, до мене підбіг мужчина в формі і запитав чи маю я білет, білета я не мав і платити не збирався. Він почав мені пояснювати, тицяти якісь бумажки, і якимось посвідченням без печаток, погрожував викликати наряд міліції(цікаво скільки б туди міліція їхала), вимагав документи що посвідчують особу, погрожував провести обшук моїх особистих речей і навіть конфіскувати транспортний засіб, але я стояв на своєму, і він нічого з цього не отримав. Але зрештою зрозумівши що не на того наїхав, сказав «їдь щасливо». З його розповіді в нього прав більше ніж у міліції.

І знов підйом, але проїздний, аж до будиночка під вершиною Говерли, там ми з велосипедом помінялись ролями, не я їхав на ньому а він на мені. На вершині було дуже людно чоловік 40-50. І всі чомусь витріщались на мене і тикали пальцем з словами «як він сюди вибрався», попросив людей мене сфотографувати, і тут почалось, «а можна з вами сфотографуватись, бо мені не повірять, що я вас тут бачила», бажаючих було багато. Почав спуск з Говерли під бурю оплесків, ну проїхав небагато, оскільки спуск там дуже крутий і камянистий. Коли спуск закінчився було ще трохи нормальної стежки, а далі жесть, ніби рівно, але багато камнів на дорозі, де треба були навики тріаліста, яких в мене нема, але якось їхав плюючись на дорогу.

altaltalt

altaltalt

Проїхавши ще один горб, зрозумів що в мене ще не було нормального привалу, все до 5 хвилин, відійшов на десяток метрів від стежки постелив велочехол на землю і поставивши велосипед збоку, поїв і вирішив трохи поспати, бо ніч перед тим не спав. Вирубався зразу, і проспав десь годину, не знаю що думали люди які проходили недалеко, але мені було все одно.

Далі дорога була просто ужасною, ці малі каменюки на стежці, але якось рухався в сторону Несамовитого. «Доїхавши» до озера вирішив таки їхати далі і до нього не спускався оскільки там і було дуже людно. Добравшись до Шпиць, зустрів групу туристів, яка йшла з Попа-Івана, розпитав їх про то, яка там далі дорога, і вони мене обрадували що ті малі каменюки на стежці далі також є, тут то я і задумався чи варто продовжувати далі дорогу, оскільки задоволення від такої їзди було дуже мало, знову встроїв собі привал. Зваживши всі за і проти, вирішив вертатись назад до Несамовитого і спускатись на Заросляк.

altaltalt

altalt

Вернувшись до озера зрадів, бо людей там було вже набагато менше, озеро було на диво дуже теплим, і яка то була насолода в ньому скупатись, це надало нових сил, продовжив свій шлях.
І тут почалось, кілька раз упав просто на рівному місці, в лісі навіть злетів з стежки в обривчик, все через ті ж каменюки, трохи побив ліву ногу.

На Заросляку вирішив знов зупинитись і провірити стан велосипеда оскільки мені не подобалась робота заднього тормоза, виявилось там просто трохи стерлась колодка і треба було їх трохи підкрутити. По спуску летів обганяючи автомобілі, але виснаженість давалась в знаки. Задумувався над тим як буду добиратись додому, була ідея Заночувати просто в лісі, або піти на нічний поїзд, але зрозумівши що поки нічний поїзд приїде в Ворохту, я вже в Франківську буду дома спати. Поїхав своїм ходом, заїхав на вокзал щоб уточнити для себе розклад поїздів і тут приємний сюрприз, Коломийський поїзд, про який я й не знав). Підїхав до Делятина, виїхав на трасу, відчув що відкрилось н-не дихання, і підйом до Лоєвої подолав на ура. Це дихання тримало мене аж до Франківська, середню тримав в районі 30, і було бажання ще їхати.

alt

Поїздкою дуже задоволений, погода радувала, сонце гріло а не жарило, подував легенький освіжаючий вітерець, велосипед не підвів ноги також, але знаю одне більше на велосипеді з Говерли по хребті в сторону Попа-Івана я не попрусь))))

Кому цікаво трек поїздки http://www.bikemap.net/route/1664267

Більше фото тут http://vk.com/album3131957_158989890

Обговорення тут http://velo-stalker.if.ua/forum/viewtopic.php?f=2&t=706