Вело Свидовець, або свидовецьке кільце

Дата 02.07.2012 Автор Oleg
Хіти 350 Коментарі 0
4j4k9eoioew

Коли зрозумів що поїздка в Мізунь дивитись на стан трас для гонок накрилась остаточно, почав думати куди б то себе діти на вихідний. Зайшов на форум і побачив що хлопці їдуть на Свидовець, подумав чому б не приєднатись.

Поїздка почалась не весело, тому що коло цілодобового магазину пробив колесо, яке вже клеїв на пероні, де зустрів решту наших. В поїзді вдалось трохи поспати, добре що збудили, а то б спав напевно до самого Рахова.

alt

Погода в Свидовці нас зустріла туманом ранковою прохолодою. Оскільки я планував трохи інший маршрут ніж решту, бо Близниці мене вже не приваблюють, виїзджав на них багато раз, вирішив проїхатись по хребті до озер, тому з самого початку наляг на педалі і їхав сам, але вже через кілька кілометрів зігрівся настільки що зняв все зайве. Далі підйом давався на диво легко навіть самі круті відрізки проїзджав,

alt

правда довелось два рази зупинитись, раз що набрати води, другий щоб пропустити машину, так крутив до самого останнього будиночка на Драгобраті, там уже був такий підйом що я просто ставав на диби, трохи прийшлось велосипед покотити. Так, то котячи, то їдучи, добрався до перемички між стогом і Жандармом, загалом їхав туди дві години, що стало новим особистим рекордом, так швидко я туди ще не добирався. Зробивши кілька фото, рушив в сторону озера Догяска(Геришаска).

alt alt

Дорога була просто чудова, перед тим там проїхав гусеничний трактор і порівняв її, тому їхалось на ура.

alt alt alt

Вершини не брав, всі траверсував,. Проїхавши в хорошому темпі майже до озера, зголоднів і сів перекусити, на камені на обривом).

alt alt

Довго не засиджувався, продовжив дорогу далі, ще здалека побачивши, що коло озера повно людей і машин, вирішив туди не заїзджати, а заїхати вже до наступного.

Виїхавши на гору над озером, зупинився і придивився, людей там дійсно було багато,

alt alt

останній раз подивившись на Близницю і жандарми, які якраз штурмували решта велосипедистів, а також огянувши серпантин по якому мені треба було спускатись, рушив вниз в сторону гори Тросяка,

alt alt

її також хотів траверснути, але не тут то було, краще б зразу піднявся, а то об’їхав її по півколу і побачив що траверсу в ту сторону що мені треба немає, прийшлось штурмувати її по крутому схилу,

alt alt

схил з іншої сторони був пологіший. З Тросяки вниз вів той самий серпантин, здалека він здавався таким “смачним”, но зблизька це були каменюки по яких було дуже тяжко їхати.

alt

Внизу мене чекало озеро, людей на якому було всього на всього двоє, водичка в ньому як на гірське озеро була досить тепла.

alt

Далі дорога вниз до колиб була такою ж кам’янистою як і серпантин. У колибі зустріли гостинно, дали попити молока і поїсти сиру.

alt

Після колиб прийшлось велосипед трохи потягнути на горбі, оскільки був крутий невеличкий підйом до лісу. Ліс це була просто казка, сухий ґрунт де-не-де з каміннями та корінням, і стежка яка була з хвилястим рельєфом, але загальним спуском.

alt alt

alt alt

Відрізок до наступної полонини проїхав на одному диханні. Знов полонина знов гуцули, кричали мені здалека, що, я так і не розібрав, бо зупинятись не збирався і полетів вперед.

alt alt

Далі лісова дорога стала ще кращою, ширшою і цікавішою, можна було розвинути більшу швидкість, но тут за одним з поворотів на мене чекав сюрприз, у вигляді упавшого дерева яке було десь на рівні метр над землею, розуміючи що ні затормозити, ні об’їхати в мене вже не вийде, вирішив просто положити велосипед. Так і зробив, добре що там була трава без каміння і коріння тому не побився і просто проскользив під дерево і спинився на гілці яка вперась в заднє колесо. Це додало адреналіну в кров і я поїхав ще швидше.

Виїхав на лісоповал, і дорога міняла свій напрям на 90 градусів, це мене трохи насторожило, бо на карту я не дивився ні разу за всю поїздку, а їхав по зоровій пам’яті(був тут два роки тому). Зліз з велосипеда і почав шукати стару дорогу і її таки найшов, за поваленими деревами, переліз їх і поїхав далі, виїхав уже на знайому дорогу,

alt alt alt

яка вела круто вниз, її стан мене вразив, колись це була їздова дорога з двома глибокими коліями на краях і непроїзною серединою, зараз це рівна дорога майже без ям, на поворотах були навіть природні контрики. Зупинився підрегулювати тормоза, з’їв пару печеньок і вниз, так спускався аж до витоків Чорної тиси, де вже була дорога, по якій легкова машина спокійно проїде.

alt alt

Припікало сонечко, побачив заїзд до річки і довго не думаючи на всіх парах в неї влетів, переїхав на іншу сторону і пішов купатись, недалеко була природня “ванна”. Водичка була холоднішою ніж у озері, але це було то що треба.

alt

Зробивши зупинку щоб набрати води, був спочатку не зміг відстібнути правий контакт, коли дьорнув сильніше, то шип з частиною підошви залишився в педалі.

alt alt

До с.Чорна Тиса зустрів кілька груп туристів, які чомусь здивовано на мене споглядали, і лісників на КПП також зацікавила моя присутність, коли вони мене запитали звідки я їду, я сказав, що з Ясіння вони сміючись сказали що я їду не з Ясіння, а в Ясіння, і почали сміятись, але їх сміх перетворився в ступор коли я розказав нитку маршруту, і вони зрозуміли, що я таки їду з Ясіння в Ясіння)))).

В селі Чорна Тиса, мене обігнав скутер, мене “заїло і я дав газу” так ми ніс в ніс летіли по всьому селі швидкість доходила до 50, але я не здавався, тут почались ями, швидкість зменшилась, але оскільки мені на велосипеді простіше маневрувати між ямами, я вирішив поіздіватись з хлопців і почав крутити однією ногою, дальше вони за мною вже не їхали.

alt

На роздоріжжі, де вліво на Яблуницький перевал, а на право на Ясіння, став і подзвонив до решти, щоб запитати розклад поїзда, відповідь мене обрадувала, до поїзда було ще майже годину. Цей маршрут я розробляв як такий щоб встигнути на нічний поїзд, але завдяки майже безперервному руху і щаленому темпу встиг на обіднішній, покутив в Ясіння, але подумав і покрутив в Свидовець бо там людей менше. Тільки приїхавши на зупинку, ляг на лавку і вирубався, розбудив дзвінок Олавіна, який сказав, що вони вже в Квасах сіли в поїзд. Поїзд, то зовсім окрема історія краще б я поїхав своїм ходом, швидше був би у Франківську, повно людей, невиносима жара, і ще він зламався по дорозі і ми приїхали аж у 9 годині. Но Найбільше вразив провідник, який сказав, що це поїзд повишеної комфортності, це було одна позитивна нота в поїзді.
Поїздкою дуже задоволений, зробив хороше коло, своїм темпом просто вражений, починаю задумуватись, що ще кілька таких поїздок і можна сміливо їхати на “Король Гір”.
В загальному вийшло близько 60 кілометрів з набором висоти в 1380 м. Тепер планую наступну мега поїздку.

Трек поїздки http://www.bikemap.net/route/1562193

Більше фото тут http://vk.com/album3131957_159299737

Обговорення тут http://velo-stalker.if.ua/forum/viewtopic.php?f=2&t=713&p=18059#p18059