Болехівський вело-мікс

Дата 19.07.2012 Автор Kriska
Хіти 578 Коментарі 0
OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Випадково читнувши місцеве видання, натрапила на статтю про змагання скелелазів, що відбувались на “Цапових скелях”. Ніколи раніше про них не чула. Пошук по карті прояснив їх місцезнаходження – недалеко від Болехова. Ще трохи роботи з картою і вималювався цікавий веломаршрут з кількома цікавими обєктами.

Маршрут http://www.bikemap.net/route/1664869/index2#lat=49.0131&lng=23.84857&zoom=12&type=1 . Вирішили їхати 28 червня у вихідний на День Конституції. До Болехова добирались ранковим потягом Івано-Франківськ – Стрий, який старотує о 5,15 год. Зібралась чималенька команда: Kriska, Vasya_F, PolAndr, ANDRIY, Volodymyr_Sem, Vlad ua, harbuz, olavin. DejaVu і +roman+ їхали до Болехова своїм ходом.

Болехівon

Вийшли на наступній станції після Болехова – Лисовичі. Тут нас уже чекали хлопці. Дощ, який нас застав у потязі, уже перестав, але було досить прохолодно. Потрохи рушили до траси Франківськ-Стрий, де повернули на Франківськ, їдемо до інформаційної таблички на перетині областей – Львівської і Франківської. Справа дороги відпочинковий кемпінг, меморіальний хрест і поворот до першого обєкту.

Гунтовка була досить пристойна, незважаючи на недавній дощ, де-не-де траплялись проїжджабельні калюжі. Виїжджаємо на полянку, де зразу з обох сторін помічаємо ракетні шахти. Вікімапія стверджує, що це: 4-ре ШПУ Р-12 3-го дивізіону полку “Ліс” 44 РД 43 РА. Територія поляни добряче порита, крім затоплених шахт знаходимо ще такі ж затоплені, ймовірно, гаражі. Шахти прикриті бетонними куполами з люками, але що цікаво, купола ці стоять на деревяних ковбанчиках. Навряд, що саме в такому виді вони функціонувалии, тоді питання, хто і для чого їх так встановив?

Болехівon Болехівon Болехівon Болехівon

Після поверхневого огляду повертаємося тією ж дорогою до траси. За кілька десятків метрів до траси, праворуч відходить бетонка, що веде до технічної і житлової зони 3-го ракетного дивізіону полку “Ліс”, який обслуговував поруч ШПУ типу “Двіна” для Р-12У. Та там досить все заросле і розвалене, тому навіть не звертаємо туди.

По трасі їдемо в сторону Франківська. Зразу після вїзду в Болехів, внизу затяжного спуску звертаємо на грунтовку праворуч. Нею їдемо вгору аж до роздоріжжя після останньої хати, на якому повертаємо ліворуч, униз. Виїжджаємо до кар’єру, але рухаємося по тій дорозі, щоб кар’єр був ліворуч, за кілька метрів заїжджаємо у ліс через залізну арку, попри високий хрест. Табличка свідчить, що тут знаходиться памятка природи «Капличка». У ліску дорога через містки виводить до кринички і досить чималої каплички.

Болехівon Болехівon

Болехівon Болехівon

Тут спішуємося, поповнюємо запаси смачною водичкою, оглядаємо територію. Ззаду каплички знаходимо могилу загиблих тут десантників! УПА.

Повертаємося до кар’єру, знимкуємося, оглядаємося. Помічаємо внизу величну стару будівлю. Надіємося, що знайдемо її по дорозі до наступного обєкту. Зїжджаємо вниз до міста, зараз кар’єр праворуч. Так виїжджаємо до центральної більш-менш асфальтованої дороги. Нашу будівлю загубили з поля зору.

Болехівon Болехівon

До настуного військового обєкту їдемо з дороги ліворуч на першому повороті, якщо виїхавши від кар’єру звернули на дорогу направо. Тут поміж хатами за пару кілометрів легкого підйому виїжджаємо до роздоріжжя. ЖПС показує, що “об’єкт” перед нами. Ідемо прямо у травяні зарослі, по ледть видимій стежці, справді бачимо залишки цегли, розкопані куски будівель. А колись тут були також ракетні шахти з підземним бункером, та ж вікімапія називає це – ЗРК С-75. Територія правильної круглої форми, а будівлі на території утворюють правильну шестикутну зірку!

Просуваючись далі по стежині виходимо до приватної території з дивним озерцем, на березі якого не росте трава. Туди ж само веде два розгалуження дороги, що іде навколо території об’єкту. Цікавого тут уже немає нічого.

Тут Олег olavin таки наполягає повернутись до загадкової будівлі, хоча по плану нам трохи в іншу сторону. З горба летимо донизу, пролітаємо поворот, з якого повернули сюди, але нащастя проїжджаємо саме тою дорогою, що веде до будівлі. Праворуч бачимо чудове сталкерівське видовище. Прохожі жіночки підказують, що це стара солеварня середини 19 століття. Будівля справді вражає розмірами і як не дивно архітектурою. Хоча стан її посто жахливий, тому всередину майже не заходили.

Болехівon Болехівon

Болехівon Болехівon

Виїхавши з головного в’їзду в солеварню, повертаємо праворуч на дорогу, далі по вказівниках поворот направо на Франківськ, а у центрі Болехова направо до Скель Довбуша. Тут уже їхати з десяток кілометрів, аж до села Тисів. Переїхавши міст звертаємо ліворуч у сільську вуличку по удосконаленому маршруту Vlad’a ua, далі перший поворот праворуч і починаємо підйом угору. Минаємо останні хати, підйом стає добряче крутим, дорога каменистою, штовхаємо ровери поперед себе.

Близьке розташування попрередніх точок примушувало тримати швидкий темп, тут же, спішившись і ідучи вгору, почала відчуватись втома та голод. Вирішили подолати підйом і сісти на обід. Підшукали маловітряну полянку, розклалися. Та не встигли дожувати останній бутерброд, як почав накрапати дощик. Повдягалися в дощовики та вирішили іти далі, бо попереду перехід через хребет, а нам ще треба встигнути на поїзд. Та дорога була досить важкою, з багатьма підйомами і спусками, я майже весь час вела велосипед поруч.

 Болехівon Болехівon Болехівon

Ускладнювала шлях ще і відсутність чіткої дороги, ішли навмання по навігатору. В певний момент в пошуках дороги дерлися росто через густі трави. А Славік з Романом ще додавали собі кілометражу і метрів набору висоти, гасаючи вверх-вниз по всіх стежках-дорогах, готувались до 400-ьохсотки. Дощ сильно не лив та і холодно не було, та паркість дощовиків робила ефект сауни, через що всередині були мокріші ніж зовні. Я набрала на колеса стільки болота, що вони майже не крутилися, зчепившись з болотниками.

Та удача була все ж на нашому боці, тому вибирали таки правильний напрямок і згодом виїхали на лісову дорогу, підйоми закінчилися, і чудовий болотистий спуск вивів нас до села, а згодом і до центральної асфальтованої дороги. Дощ теж скінчився :). Та по годинниках до потяга залишалось близько двох годин, а судячи по навігаторах і описах до скель треба було знову їхати в гору. Вирішили, що по мокрих скелях не полазиш та і їхати своїм ходом бажання не залишилось навіть у наших спортсменів. Тому рушили по асфальту до найближчої станції.

Їхали селами ми ще кілометрів 10-15, дорога була весь час з легким спуском, тому летіли добряче, перекидаючи боло з коліс через себе, та закидуючи тих, хто “присідав на хвіст”.

Так доїхали до траси Франківськ-Стрий біля Гошова, переїхали міст і спустились до річки митися. Чисті та більш менш обсохші-переодіті, пішли пити чай-каву та закуплятися у магазині. Тут же у селі Тяпче згодом сіли на станції “Свіча” у потяг о 16,45 Стий – Франківськ.

Болехівon Болехівon

Поїздка виїшла меганасиченою всім, і цікавими різноманітними об’єктами, і різноманітністю рельєфу та покриття, ну і звичайно “лагідністю” погоди. Велике спасибі всій комgаніїї, що завжди чекали мене останню, Олегу і Васі за фото, Вові за покращення маршруту. До Цапових скель ми ще обов’язково повернемось. Надіюсь не була аж дуже важким якорем у цій поїздці, було важко, але кльово, як завжди!

 

Обговорення тут http://velo-stalker.if.ua/forum/viewtopic.php?f=2&t=708 .