400 кілометрів вперед і ще 4 вгору

Дата 08.08.2012 Автор DejaVu
Хіти 402 Коментарі 0
xzq7ibxtbyi

Все почалося з 200-ки і у цьому я впевнений на 100%. Не було би 200, не їхав би 300-ку, а тим більше і 400-ку.
Марафони затягують. Кожен наступний трошки довший за попередній і якщо вдалося проїхати 200 то появляється думка “думаю 300 теж проїду”.

По складності марафони були досить різними.
200-ка початок багато підйомів, далі досить рівно. Складність середня.
300-ка хоч відстань і збільшилась, але по складності значно легший марафон за 200-ку. Підйомів практично нема. Складність легка.
400-ка Відстань прибавилась, але крім того дуже великий набір висоти, постійні горби. Навіть після найважчого перевалу Ужок, де здавалось мав би бути спуск їхати важко, так як спуск це всеодно вічні горби. Складність важка.

веломарафон 400 кмon

Зібралося нас 8 з Франківської області:
Івано-Франківськ: брат Роман, Роман Шутка, Віталік, я;
Коломия: Роман Бойчук, Олег;
Бурштин: Степан, Іван.

Всі крім Віталіка їхали поїздом до Долини. Думав може посплю в поїзді, але не вдалось.
До Долини приїхали приблизно в 23-20. До старту 3,5 годин. Пробуємо поспати на вокзалі, але нівкого толком це не виходить.

400 кмon

Песик охороняє Романовий велик:

400 кмon

План на марафон:
1. Їдемо разом з братом завжди разом, по можливості змінами на колесі.
2. На КП довго не сидимо. Приїжджаємо, швиденько відмічаємось, їмо що дають, набираємо води і їдемо далі.
3. Плануємо на фініш заїхати на заході сонця.

В результаті ніодин пункт плану не вдалось виконати повністю.
Але про це згодом і по порядку.

Прибуваємо на точку старту в 2-30, а може й раніше.
Чекаємо автобус зі Львова, але його нема… В 3 годині старт, а вже 3-15.
Невдовзі все-таки прибуває автобус. Старт відклався на хвилин 45-50, відповідно щоб приїхати на фініш на заході сонця, потрібно проїхати дистанцію на годину швидше ніж планували.

Старт. Помаленько починаємо їхати. Багато хто зі старту бере високий темп. Вирішую не гнатися за рештою, а їхати в своєму темпі. Впереді переїзд через рейки. Збавляю швидкість, але коли переїжджаю, відчуваю, що колесо дуже жорстко попадає на рейку, чи куди там… Думаю “лиш би не прокуситися”. Їду метрів 100 здається все нормально, повезло цього разу. Ще метрів 100 і пшик колесо різко здувається. Настрій зразу падає. Всі поїхали вперед. Роман Шутка вирішив допомогти дівчині (Юлі з Києва), яка теж пробилася, поки ми міняємо камеру. Колесо накачали, вроді все добре.

400 кмon

Їдем далі.

Починаєм розганятися, входимо в гарний темп і тут пшшш-шшшшш-шшш-шш. В когось проблеми. Виявляється в Юлі. Розбортовуємо колесо, Находимо дирку. Так ніби закус камери, але Ромко каже, що перевіряв, коли забортував.
Клеємо дирку, забортовуємо колесо, накачуємо. Замічаю, що на покришці проріз, через який вилазить камера. Розбортовуємо, клеємо проріз в камері, забортовуємо, качаємо. Вроді з колесом все добре. Їдемо.

Починає нити нога, дивно, але такого ніколи не було. Хоч не дуже заважає, але не приємно.

Починається підйом на перший перевал. Чим ближче до вершини, тим крутіше стає і приходиться скидувати на нижчі передачі. На шосейнику мабуть важче. Рано чи пізно легшої передачі може не виявитись і приходиться продавлювати ту, яка є.

Ромко і Ваня трошки відстають, ближче до вершини перевалу Ромко вже досить далеко. На вершині перевалу зустрічаєм Степана і ще одного учасника, які якраз підкріпляються. На вершину перевалу, з іронією згадується назва марафону: “світанок на перевалі”. В нас світанок був вже на 10-у кілометрі від Долини :). Спуск з перевалу. Ями, багато ям. І зразу ж наступний перевал, який не є таким затяжним, як перший.

Ромка нажаль вже не видно далеко. Роман (брат) збавляє ходу, бо мав Ромкові (Шутці) віддати камеру запасну. Згодом доганяє нас. Їдемо 5-ро. Перед Пилипцем пригальмовуємо в туалет і зняти лишній одяг. Юля їде вперед і вже через пару кілометрів знову в неї прокол. З нею 2-є учасників, але просто стоять і дивляться, як вона розбортовує колесо. Вирішуємо допомогти. Латаєм дирку і знову в дорогу.

Доїжджаємо до Воловця. Класне містечко. Впираємось в кільце. Юля з Ігором впевнене поїхали вперед, а в нас закрадаються підозри і вирішуємо зупинитися звіритись, чи правильно їдемо. По легенді і жпс, не можу однозначно визначити чи на кільці направо чи далі буде поворот, тому запитуємо місцевих і вони нас направляють направо. Номерів телефону Юлі і Ігора не маєм, а доганяти вже далеко, так як вже десь 5 хвилин пройшло, тому Рушаємо самі: Роман, Ваня і я на перевал. Дуже класний серпантин веде нас догори, звідки відкривається класний вид на містечко.

Далі здавалось мав би бути спуск до 1-го КП, але по дорозі постійно трапляються перевали, а після останнього перевалу на дорозі до КП дує зустрічний вітер. Взагалі таке враження, що вітер дув завжди в лице.

Якось неочікувано приїжджаємо на 1-е КП. Швиденько відмічаємось, набираємо води, але на обід приходиться чекати досить довго, так як гаряча вода закінчилась, а нова ще не закипіла. З’їли супчику, а на 2-е треба знову чекати, тому вирішуємо їхати. На КП потратили близько 30-35 хвилин. М’язи встигли остигнути і після КП дуже важко їхати. Більше години прийшлось їхати з болями, щоб знову увійти в ритм. Постійний підйом, причому не дуже помітний на око і вітер в лице забирають багато сил, та й велика частина шляху вже позаду. Стає все важче і важче. В голові вже починають появлятися думки, щоб зійти, ще дорога постійно йде попри колію, по якій можна доїхати на електричці до Львова. І так все манить і манить колія мене :) Але втримався, а через 1-1,5 годин стає крутити легше, ноги прийшли в норму. Скоро впереді перевал Ужок.

Недалеко від початку підйому на перевал бачимо біля магазинчика багато учасників сидять, відпочивають, попивають пиво)). Вирішили теж зупинитися. Соків не було в магазині, квасу теж, тому взяли апельсинки)) Трошки відновились сили.

Почався перевал. Їхати було хоч і важко, але не важко :). Тобто в загальному напряг відчувався, але як для такого перевалу, то легко його подолали. Далі подумали, що нас чекає плавний довгий спуск з перевалу, але були дуже розчаровані. Спуск в дуже жахливому стані. Площа ям на деяких кусках складала десь 50% площі дороги :). Боюсь щоб не прокуситись знову, тому вічно пригальмовую. Роман постійно відривається вперед і мусить мене чекати, зато декілька фоток зробив :).

400 кмon400 кмon

Далі починаються підйоми, які за протяжністю можуть конкурувати з деякими перевалами. Згодом дорога стає кращою, але всеодно поганою. В Романа появляються сили і я вже починаю відставати на підйомах і то сильно. На колесі сидіти не вдається і на це є багато причин. На підйомі швидкість мала і смислу сидіти на колесі немає, на рівному і спусках дорога дуже погана, багато ям, тому сидіти на колесі небезпечно.

400 кмon

Приїхали нарешті на 2 КП. Набрали води, трохи вмилися, але їсти не дають нам )) Поки дочекались, то так і стратили годину на кп, хоча планували 10-15 хв. Доречі вже нагнали і Віталіка і Олега, але Олег поїхав з групкою, поки ми чекали обід.

До Старого Самбора їхати стало знову важко. Поки сиділи на КП2 дупа зрозуміла, що добряче натовклась і я не міг довго сидіти на сідлі, тому приходилось досить часто вставати з сідла і їхати на ногах. Скоро обходимо Олега і його групку, вони зупинились біля заправки. Швидкість в нас не дуже. Впереді хоч і немає перевалів, але починаються беззмістовні горбики. Тільки вгору виїхав, зразу вниз, а потім знову вгору. Щось подібне на калуське шосе, або участок перед Долиною. Хлопаки з заправки нас доганяють і обходять. Починає темніти. Точніше вже темно. Пам’ятаю, що далі по маршруту має бути декілька поворотів, які бажано не пропустити.

Вирішуємо наздогнати групку і триматися за ними щоб не пропустити їх. Прибавляю темпу їдемо 27-28. Чи то мені здається чи дистанція між нами все-одно зростає? 30 км/годину – щось всеодно відстань не зменшується. 32 – здається помаленько доганяємо, але доганяти прийдеться довго. Переключаю передачу і вирішую трошки піднажати 36-38 км/годину і через 3-4 хвилини вдається догнати.

Темп група тримає непоганий, точніше трохи дивний. По рівному 30, на підйомах скидують але лиш до 25-27 :)
Проїхали з ними кілометрів 30. Я чую, що сили мене покидають і починаю відставати. Пробую наздогнати, але вже не можу. Батарейка в ліхтарику сідає, тому світло досить тьмяне та й не достатньо потужнє для такої швидкості.

Чую впереді звук пластмаси об асфальт, гальмую. Зупиняюсь, виявляється хлопець загубив телефон, крім того не має фари. Даю свій ліхтарик і він іде шукати. Телефон і батарею знаходить, але сімку не може найти. Міняю батарейку в ліхтарику, він стає світити краще і знаходимо сімку.

Від групи відстали дуже сильно. Сил реально мало. Якось доїжджаємо до Городка, повертаємо на класну трасу. До фінішу ще не далеко, але їдеться якось дуже помало. Починає накрапати дощик. Спочатку легенький, а потім сильний дощ починається. Вирішив вдіти дощовик, але вже ітак наскрізь мокрий. Швидше для того, щоб тепліше було, бо дуже холодно від вітру, коли мокрий і лише в футболці і шортах. На під’їзді до фінішу вже наскрізь мокре взуття і з-під переднього колеса лупить фонтан води.

Раптом на дорозі помічаю знак фінішу. Звертаємо до кафе, ще не повнюстю усвідомивши, що все-таки вдалось це зробити, ще й за нормальний час (приблизно 20 годин). Також виявляється, що від старту (коли можна сказати дали фору 1,5 годин) до фінішу обігнали дуже багато людей і з 60 з копійками стартувавших приїхав 14-им. Через декілька хвилин повною несподіванкою став для нас фініш групи, від якої ми з Сергієм відбилися в пошуках сім карточки.

Ще через декілька хвилин фінішує Віталік. Йому прийшлося зупинитися, щоб привести до тями ліхтарика, тому він так само відстав.

На фінішу вже був і Роман Шутка, привітав нас з фінішем, дуже жаль, що обставини завадили проїхати маршрут, але добре, що вчасно зрозумів це і не мучив себе дуже довго. Було би дуже обідно мабуть зійти на 300 або 350 кілометрі, та навіть на 250 теж.

Роман Бойчук проїхав марафон добре і фінішував 6-им. Він завжди любить елемент змагань, тому і на марафоні їхав з запалом і старався приїхати як можна швидше. Досить не погано як для першого марафону.

Олег з Коломиї проїхав теж добре і правильно зробив що відлучився від Романа і їхав приблизно в своєму темпі, інакше міг би і не доїхати до фінішу.

Віталік теж файно проїхав. На 200-ці і 300-ці він не був, тому було мабуть трошки важче їхати ніж іншим, але це не завадило фінішувати.

Ну а ми з Романом їхали по принципу “проїхав значить переміг”. Могли проїхати звичайно і швидше, якби не технічні несправності і якби вдалось би швидше на КП справитись, але і 20 годин то добре. Думали 600-ку не їхати, але думаю все-таки варто їхати думаю ця дистанція буде логічною крапкою марафонів в цьому сезоні і почесне звання “супер рандонера 2012″ теж приваблює :).

Думаю багато любителів статистики є, тому постараюсь тут об’єднати все що маю :).

Об’їзд ям збільшив дистанцію на 1,8%
Час в сідлі ~17:20
Середня швидкість їзди 23,5 км/год (для такого рельєфу, відстані і стану доріг це дуже непогана швидкість)
Середня швидкість з урахуванням зупинок: 20,1 км/год.
Набір висоти: ~3700 м.
Кількість учасників: 63.
Стартувало: 61.
Фінішувало: 43.

Подивився трек 600-ки. Перепад висот майже 5000м. Ще не впевнений, але закрадається думка поїхати.