Львівська сотка 2014

Дата 04.05.2014 Автор Volodymyr_Sem
Хіти 833 Коментарі 0

Чесно кажучи, не думав що буду писати звіт з цьогорічної "сотки", ну що може бути цікавого після минулорічних пригод? Але це, мабуть, і добре – цьогорічна вийшла абсолютно несхожою на те, що було тоді.

Ну, по-порядку. Цього року були відсутні роздуми: " їхати, чи не їхати?", все-таки це дійство настільки захоплює, що побувавши раз, обов’язкового хочеться повторити.

Але, як завжди, виникли свої "але". Я, що мені не дуже властиво, вирішив трошки підготуватися. Тому, останні декілька днів перед змаганням, старався збільшити цьогорічний кілометраж. Все робив правильно, 22-25 км в день, в "ненапряжному" темпі. Тільки, в середу "по-дорослому" проїхав 50км, а в четвер – 70 км з Славіком. В п’ятницю ще спортзал. І встаючи зранку в суботу, до мене дійшло, що я перестарався і бажання їхати "сотку" кудись подівалось.

Вийшовши з дому (ночував я у Львові), ще більше розчарування: йде дощ :rain: . (Того року була прекрасна сонячна погода). Ну, а шо робити, треба їхати, 55 грн жалко ))

Реєстрація, балачки ні про що, проїзд по Львову і старт. Зразу виникло питання: "в чому їхати?". Щоб не повторювати помилки того року, коли я постійно з різних причин зупинявся, вирішив віддати штани і кофту в машину, з надією що повітря прогріється і дощу не буде.

233 учасники. І це враховуючи препаскудну погоду.

Старт. Стаю всередині, але трохи поближче до лідерів. Пелотон стартує швидко, кожен хоче засісти в лідерські групи, відчуття просто фантастичні (тільки заради цих хвилин варто поїхати на "сотку"), 35-45 км/год, я постійно когось обганяю і пробую розміститися якнайвище.

10 км. Темп стає ще більшим. Кручу на "на всі гроші", групи розпадаються, слабші відстають, лідери об’єднуються і створюють свої "поїзда". Ніхто змінами не працює, всі просто "валять".

Я радію з того, що залишив одяг у машині, думаю собі:" всім тепер жарко, а я свіжачком " :yahoo:

20 км. Перша група вже далеко, там десь 10-15 людей. Їх уже не видно. Я їду, точніше постійно просідаю і добираю "другу групу". Їхати важко, вгору постійно відстаю, на ямах всіх доганяю (підвіс все-таки).

До речі, про ями. Практично, тільки починалися ями, як зразу шосери один за одним йшли лататися. В мене на очах через ями і пісок, шосер взагалі вилетів в паркан. Хтось (казали) через яму – головою об асфальт тормозив. Дівчину забрала "швидка" (правда, я точно не знаю через, що вона впала).

Страшно було дивитися на це, шосейний велоспорт на цих дорогах – це їзда на виживання.

30 км. Дальше їду в "другій групі", хтось відривається, когось підбираємо. Але людей стає все менше. КП1 пропускаю.

Моя радість, про залишений одяг в машині зникає з першими каплями дощу. Холод неймовірний. Коліна болять. Починають навідуватися думки про схід з дистанції :turned:

Думаю, це були самі важкі 10 км.

40 км. З групи випав. Зразу мене добирають декілька хлопців, які випали раніше. Пробували, але групу так і не догнали.

Дощ припинився, але все рівно холодно.

50 км. Нас стає все менше. Підбираємо Богдана (призер "СК" 2013 р), який трохи заблудився, а перед цим випав з "першої групи". Зразу згадав пораду Славіка Сороки, про те, щоб ми з Богданом їхали разом, так як з усіх Франківців в нас приблизно однаковий темп. Ну так і получилось, видно Славік щось-таки знає..

60 – 70 км. Нас залишається троє Я, Богдан і Олег зі Сокаля. Пробуємо працювати по черзі, але виходить якась єрунда :?

70-100 км. Їдем швидко, але без фанатизму. КП2 не замічаю. Ні спереду, ні позаду уже нікого немає. Богдан працює найбільше, я деколи пробую брати зміну. Їхати важко, але відчуття фінішу додає сил. Фінішуєм разом (27, 28 і 29 місце. Фінальний протокол).

На фініші, замість минулорічної холодної піци, видавали, по талончикам каву/чай та хот-дог.

Результатом задоволений: 3 год. 36 хв :hooray: . Взагалі планував проїхати до 4 год, так що навіть на 25 хв покращив покладену планку.

Хоча, будучи в кращому фізичному стані і маючи сліки , а не Crossmarки (впевнений, що серед першої 30 я один був не в сліках), можна не суттєво, але все таки покращити результат, але це вже історія "сотки" 2015 року…

Ось такий маленький Тур-де-Франс, можна сказати навіть Тур-де-Львів ))

P.S. Як символічно…

Фото: Диана Яворская, Вадим Воронін і Олег Olavin