Недобудована ГЕС

Дата 13.08.2012 Автор b_romik
Хіти 1085 Коментарі 0
img_2896

Напишу кілька слів про нашу поїздку на недобудовану ГЕС. Довго ми збирались туди вибратись (як казав Андрій, перші згадки про цей об’єкт на нашому форумі з’явились ще в 2010-му році) і, нарешті, – звершилось!

Щоправда, учасників поїздки назбиралось небагато (в силу тих чи інших обставин) – Андрій Stalker, Володя Volodymyr_Sem і я. Напевно, на кількість учасників вплинув також не дуже оптимістичний прогноз погоди на вихідні, який себе оправдав. Але про це дещо пізніше.

Отже, збір на вокзалі Станіславова був запланований на 05:00 суботнього ранку. На вокзалі вже чекав Андрій, а за кілька хвилин підтягнувся Володя. До останнього моменту сподівались, що з’явиться ще хтось, але без шансів, так що стоп-кран вирішили не зривати. Дорога до Стрия зайняла майже 4 години, які ми провели в розмові і передчутті насиченого враженнями дня.

Недобудована ГЕС

Стрий зустрів нас гарною сонячною погодою і бажанням почати день кавою. Саме з такою метою ми й вирушили з вокзалу і знайшли каву на заправці за Стриєм. Тепер, бадьорі і остаточно прокинувшись, стартуємо в напрямку ГЕС. Крутити туди близько 50 км, а шлунок починає натякати на те, що після кави він розраховує на дещо ґрунтовніше підкріплення – десь за 15 км від Стрия зупиняємось на сніданок, перекушуємо бутербродами з томатним сочком і крутимо далі.

Недобудована ГЕС

Траса радує ідеальним асфальтом, а постійний підйом зовсім не відчувається – вкручуємо десь 26-28 км/год.

Недобудована ГЕС

У Верхньому Синьовидному доводиться попрощатись з «автобаном» і ми звертаємо направо, в напрямку Східниці. Тут покриття значно погіршується і починає сильно контрастувати: відрізки ідеального асфальту змінюються наглою ґрунтовкою, тоді знову проступає асфальт, збиваючи нас з толку.

Недобудована ГЕСНедобудована ГЕС

Зупиняємось біля магазину, докупляємо трохи провіанту і продовжуємо їхати далі, насолоджуючись потрясними краєвидами і гарною погодою (хмарки на небі дуже доречно захищають нас від сонця і забезпечують комфортну температуру).

Недобудована ГЕС

Невдовзі під’їжджаємо до мосту поблизу недобудованої ГЕС в с.Сопіт і зупиняємось, щоб визначитись, з чого будемо починати. Весь об’єкт складається з трьох частин: аварійного переливу на правому березі р.Стрий та водо-забірної споруди + водо-відвідних каналів з озером на лівому березі. Вирішуємо почати з правого берега, а потім перейти річку вбрід, якщо вийде, чи повернутись до мосту і дослідити лівий берег.

Згідно треку, нам залишається кілька сотень метрів до об’єкта і ми в передчутті перших вражень. І враження не примусили нас чекати – склалось враження, що першою лінією захисту перед загадковим об’єктом 1980-х років, було БОЛОТО!

Недобудована ГЕС

Спершу їхалось без проблем і ми легко минали великі калюжі та болото, але невдовзі дорога стала зовсім непроїздною – довелось обходити болото з ровером в руках, бо не дуже хотілось заляпатись по пояс :) Якраз через те болото ми ледь не пропустили дорогу вліво, яка вивела нас вверх до аварійного переливу. Масштаб споруди нас вразив!!!

Недобудована ГЕСНедобудована ГЕС

Видершись на перелив, ми побачили на протилежному березі водо-забірні шлюзи, які мали з’єднуватись дамбою з переливом.

Недобудована ГЕС

Важко собі уявити, скільки тут мало б бути води і яку територію вона б затопила… Ну, село Довге вище по течії однозначно було б затоплене і місцевий чолов’яга нам розповів, що людей навіть почали були примусово звідти виселяти і валити хати бульдозером (інфа не перевірена).

Недобудована ГЕСНедобудована ГЕС

Пофоткались ми на переливі і почали спускатись до річки, щоб спробувати перейти її вбрід. З першої спроби нам нічого не вдалось, так як р.Стрий виявилась доволі повноводною (не дарма тут планували будувати ГЕС). Вище по течії ми надибали місце для переправи, яке здалось нам придатним для штурмування. Андрій вирішив спробувати першим, але дно виявилось дуже кам’янистим, а велосипед на плечі аж ніяк не полегшував пересування. Саме в цей момент я помітив, що моє переднє колесо трохи підспустило… УРА! Перший прокол! Вирішуємо покинути спробу перейти річку і бортуємо колесо. В процесі знаходжу величеньку колючку в покришці, яка й забезпечила нам позаплановий привал :)

За кілька хвилин чуємо якийсь шум і голоси – місцеві чолов’яги намагаються переправитись на возі з протилежного берега до нас. Саме вони і підказують нам, що вище по течії є пішохідний підвісний міст – супер! Рушаємо туди і невдовзі ми вже на лівому березі,

Недобудована ГЕС

а ще через 15 хв – біля водо-забірних шлюзів. І тепер ми вдруге за день шоковані масштабом задумки радянських конструкторів: висота водозабору десь біля 40 метрів…

Недобудована ГЕС

Позаду водозабору нас чекає нове відкриття – на споруду можна залізти, чим ми відразу і займаємось :)

Недобудована ГЕС Недобудована ГЕС

Наверху знаходимо кімнату, заповнену водою трохи нижче коліна, а з кімнати проглядається коридор, з якого ще вище підіймаються сходи. На жаль, часу в нас залишається дуже мало, тому вирішуємо залишити їх дослідження на наступний раз, фоткаємось і спускаємось вниз до водо-відвідних каналів діаметром близько 5-ти метрів, залитих водою на 25-30 см. Виглядає дуже цікаво і таємничо, оскільки світло всередину проникає зовсім недалеко, а сильне ехо говорить про значну протяжність каналів.

Недобудована ГЕС

Знову дивимось на годинник і розуміємо, що в нас залишається менше години часу на дослідження третього об’єкту (озера в кінці водо-відвідних каналів) і обіду. Рушаємо до озера і там зустрічаємо місцеву пару з вудочками і палаткою, які і розповідають нам про виселення людей з села Довге і руйнування їхніх домівок бульдозерами.

Недобудована ГЕСНедобудована ГЕСНедобудована ГЕС

Щодо причини припинення будівництва ГЕС, то тут стає зовсім сумно: за версією того ж рибака, під час будівництва аварійного переливу відбувся зсув грунту під вагою сотень тисяч кубометрів бетону і загинуло близько 100 робітників… Після цього проект заморозили. (Інформація неперевірена)

Ще раз прикидаємо відстань до Ходорова і час на добирання туди (100 км, 5 год), обідаємо

Недобудована ГЕС

і о 16:00 стартуємо в напрямку Стрия. Згідно розкладу, поїзд з Ходорова відправляється о 21:24, в чому ми ще раз переконались, звірившись з розкладом поїздів на сайті Львівської залізниці – про особливості апдейту даних на їхньому сайті дещо пізніше… Отже, покотились! Радує те, що дорога до Стрия постійно йде вниз, але п’ята точка вже трохи натовклась по кам’янистій дорозі. Невдовзі добираємось до «автобану» і в хорошому темпі (28-32 км/год) докручуємо до Стрия. Легенький зустрічний вітер майже повністю нігелює постійний спуск і тільки здоровенні «фури», що пролітають попри нас, радують ноги, затягуючи нас в повітряний потік за собою.

Але на під’їзді до Стрия настрій в нас дещо міняється, так як попереду помічаємо чорнезну хмару, яка щиро поливає горизонт. Зупиняємось. Що робити далі? Крутити на Франик? Чи до Ходорова? Чи до вокзалу в Стрию? Варіант з стрийським вокзалом відпадає відразу, оскільки перспектива чекати на поїзд 8 годин зовсім не радує. До Франківська 100 км з горбами біля Долини і перед Фраником, а позаду вже більше 100 км + чорне небо над головою, що зовсім не гарантує сухе і комфортне крутіння педалей… До Ходорова ж всього 45 км і 2.5 год до поїзда. Рушаємо до Ходорова і в напрямку чорнезної хмари… Вже зразу за Стриєм потрапляємо під дощ, а температура вперто продовжує падати з комфортних 20-ти градусів до не таких комфортних 12-ти. Попутні машини, автобуси і фури, що спішать до міста Лева, також не жаліють нас і щиро освіжають бризом з-під коліс і фонтанами з калюж :). Стає реально холодно і Андрій з Володею одягаються тепліше, а я вирішую залишити сухий одяг для того, щоб переодягтись на вокзалі в Ходорові. Не найкраще рішення, оскільки невдовзі коліна починають натякати на те, що їм холодно і не завадило б одягнутись або крутити швидше, щоб зігрітись. Правда, дальше за натяки справа не зайшла і коліна не заболіли, хоча дали про себе чути ноги Андрія – заболіло сухожилля і крутити стало боляче. Швидкість впала з 25 км/год десь до 18 км/год і шанси встигнути на поїзд явно знизились. Проте, примусити себе крутити з травмованим коліном зовсім непросто. Варто було б зупинитись, зігріти коліна і дати їм відпочити, але часу на це немає… Крутимо далі. Кілометрів за 20-ть після Стрия дощ припиняється і невдовзі дорога стає сухою. Будучи зосередженим на коліні, Андрій не помічає, що заднє його колесо пробите і вже наполовину спущене – ось і пояснення того, чому йому так важко крутити. Зупиняємось і в режимі швидкісного піт-стопу бортуємо колесо – часу лишається все менше і ймовірність встигнути на поїзд швидко наближається до нуля… Але ніщо так не мотивує сталкерів, як можливість не встигнути на поїзд, тому після бортування ми починаємо вкручувати десь 28 км/год (Андрій і Володя терплять біль і тиснуть з усіх сил). На під’їзді до Ходорова згадую, що точно пам’ятаю, де в місті вокзал, так як був там під час поїздки у Стільсько – це радує, оскільки надія встигнути на поїзд ще є.

Влітаємо в Ходорів, бачу знайомий поворот і колії, зістрибуємо з велосипедів, перебігаємо через колії і робимо останній ривок до вокзалу. Метрів за 200 від вокзалу розумію, що щось не так… поїзда на пероні не видно… Звіряюсь з годинником – 21:22 – ще 2-і хвилини до відправки. Заходимо на вокзал і касир нам спокійно повідомляє, що поїзда о 21:24 немає. Він відправився о 20:05… А наступний поїзд о 02:43 – міжміський і на нього є аж один квиток на трьох :) Емоцій море, а варіантів в нас лишається небагато: крутити 85 км до Франика або чекати 5 годин до наступного поїзда. Перший варіант відпадає, так як ми добряче виклались під час добирання до Ходорова і в Андрія тепер сильно розболілась нога. Отже, комфортно вмощуємось на дерев’яних лавочках в залі очікування і намагаємось поспати в неприродніх позах :)

Недобудована ГЕСon

Наш солодкий сон дещо порушував підвипивший мужчина з певними ментальними розладами, який безупинно розмовляв сам з собою на протязі 3-ох годин (говорив навіть під час сну). В такій веселій компанії ми перекантувались майже до 3-ої ночі, поки не прибув наш поїзд. Світ не без добрих людей і провідник погодився впустити нас в поїзд з роверами без чохлів. Ми чемно примостились в тамбурі і 1.5 год дороги до Франківська відбивались від табунів бажаючих покурити, переправляючи їх в сусідній тамбур :)

Франківськ зустрів нас дощиком о 04:20, але нам було вже всерівно. Море позитивних емоцій за день і загальна втома після 160 км викликали лише бажання пошвидше добратись до душу і теплого ліжечка :) Ось так пройшла наша розвідувальна поїздка. Соррі, якщо трохи довго і нудно було читати – я тільки вчусь ;)

П.С. Ось наш трек на Ендомондо: http://www.endomondo.com/workouts/oQZOuzJ8-R8