Bukovel Grand Bike Fest 2012

Дата 30.08.2012 Автор DejaVu
Хіти 300 Коментарі 0
Bukovel Grand Bike Fest 2012

12 серпня.
День змагань.
Просинаюсь зранку і перше що чую – це дощ, який тарабанить по підвіконнику.
Ще в таку погоду на змагання ніде не їздив.

В регламенті змагань було написано, що реєстрація триває лише до 12 години. Тут же постало питання як добиратися до Буковеля. Нічним раховозом якось не дуже хочеться, так як нічку перед змаганнями не спати, то не дуже добре.

Ранковий раховоз прибуває в Татарів по 12-ій годині, тоді не встигаємо на реєстрацію. Маршрутками принципово з великом не хочу їхати. Але мені і Роману дуже пощастило. Любчик їхав на змагання машиною і взяв мене теж. Роман поїхав з Вовою машиною.

По дорозі до Буковелю мріяли, як приїжджаємо в Буковель, а там все сухо і дощу навіть не було. В той час в нашій реальності дощ ставав все сильнішим і сильнішим.

Прибули на Буковель, поставили машину на паркінгу, зареєструвалися. Виявляється мало учасників прибуло на змагання, тому навіть ходили слухи, що можливо змагання відмінять.

Найбільше учасників приїхало з Луцька – 6 велосипедистів з різних категорій. 2-є учасників з Ужгорода. 3 з Івано-Франківська. І навіть 1 з Молодви. Тому автоматично змагання набувають статусу міжнародних змагань, хоча по суті різниці практично ніякої.

Під час попередньої реєстрації на сайті я випадково зареєструвався в категорію аматори (любителі). Пізніше, коли побачив хто зареєструвався в категорію еліта, подумав: “добре, що я не зареєструвався в еліту”. В попередній реєстрації в категорії еліта були і Нікітін Льоша з Луцька і Шевельов Микола зі Львова і ще купу сильних учасників з Луцька, Ужгорода.

Перед стартом оголошують, що категорій на змаганнях 6! Учасників 12 :D . З тих, хто попередньо реєструвався в категорію аматори так ніхто більше і не приїхав на змагання :D .
Еліта – 5 учасників
Юніори – 2
Дівчата – 2
Діти – 1
Аматори – 1
Ветерани – 1.

Для аматорів зробили 2 кола + затяжний апхіл. Для еліти 4 + апхіл.
План на горку з урахуванням минулорічного досвіду: апхіл і перше коло їду повільно, економлю сили і ноги. Друге коло сутєво додаю і викладаюсь на повну.

Траса: являє собою на першому колі затяжний 3 кілометровий підйом з середнім ухилом 12-13% по поганій дорожці вверх.

З них один участок з коліями і середнім кутом більше 20% довжиною ~400м. І ще один кусок довжиною теж приблизно 400м з середнім кутом 18% + як бонус глибокі траншеї, перекопані поперек схилу, які особисто я не міг переїжджати, тому кожен раз приходилось злізати з велика, переходити їх, а потім або йти пішки, або пробувати стартанути на болотяному підйомі з кутом 18%.

Маршал на старті починає відлік до старту:
– 1 хвилина!

Через 5 секунд починає капати дощ

Ще через 5 секунд він посилюєсться.

Хтось каже:
– Поїхали вже, дощ починається.

Маршал:
– 10 секунд до старту. 5. 3, 2, 1, СТАРТ!

Я їду нікуди не спішучи позаду всіх. На першому ж підйомі включаю передачу 1-1 і дотримуюсь свого плану, економлю ноги. Їдеться нормально. Доїжджаю до першого крутого участку, де максимальний ухил складає 28,5%, готовий його штурмувати.

Впереді дівчина злазить з велосипеда і починає його пхати, оглядається, що я доганаю, але дорогу не вступає, тому змушений в’їхати в колію, щоб обігнати. Трохи проїхав по правій частині підйому, але покриття там значно гірше ніж зліва, тому вирішую перелаштуватися назад на ліву сторону, але через те, що крутий підйом, слизько і ще й треба перетнути колію, я застряю і далі приходиться йти пішки. Обідно, тому, що фізично відчував, що можу виїхати цей підйом.

Через декілька десятків метрів роблю спробу рушити, але колесо буксує на підйомі і не можу стартувати. Віта з Вовою саме йдуть нагору, підганяють мене і підбадьорюють. Стає душно і я лишаю їм курточку, про що на спуску потім пожалів.

Через 200 метрів починається не така стрімка ділянка підйому, кут всього 15% і мені вдається знову їхати на велосипеді.

Дощ добряче розмочив грунт і тепер колесо робить 2 обороти, а проїжджає на відстань 1,5 оборотів :) .

Стартовий апхіл закінчується і ось доїхав до кола. Спочатку не крутий 5-6% підйом, потім розворот на 135 градусів вліво і починається підйом вздовж 17-го підйомника.

Їдеться добре, поки не доїжджаю до першої траншеї поперек схилу. Злажу з велосипеда, преступаю її. Сідаю на велосипед, рушити не можу, колесо заднє пробуксовує. Включаю повишену передачу, трохи зусиль і я знову їду, але не довго.

Через 50 метрів ще одна траншея, знову злажу. Зразу включаю повишену передачу, переступаю канаву, сідаю на велик і зразу рушаю і знову не довго їду.

50 метрів і наступна канава. Вирішую, що то не діло так кожен раз злазити і вилазити на велик, тому вирішую переїхати її. ячТам де я її хотів переїхати вона виявилась занадто широкою і глибокою, тому чуть не лечу через руль на підйомі :).

Злажу з велика і вирішую, що буду йти далі пішки, щоб не тратити час біля кожної канави.
Виявляється канави не з однаковою відстанню одна від одної знаходяться і до наступної канави прийшлося йти довго. Жалію, що не їхав. Перелажу її і знов їду вгору. Наступна канава знов виявляється близько, знов злажу вилажу, поки не виїхав на самий верх. 340 метрів набору висоти позаду.

Окуляри запотіли повністю, не бачу куди їхати, їду помаленько, думаю зараз продує і буду все бачити, але ось вже 2 повороти на серпантині пройшов, а далі майже нічого не бачу.
Зупиняюсь, знімаю їх взагалі, починаю їхати швидше і тут появляєтьс інша проблема – болото, яке летить в очі, але зате бачу хоч куди їхати.

Спуск дуже підступний. Розмокша мокра глина на поворотах, слизькі дерев’янні мостики, які навіть переходити дуже важко і до того всього дощ, який вже валить в повну силу і холодне повітря, яке обдуває і охолоджує. Вже мрію про підйом на якому відігріюсь, але от облом, в кінці спуску на фініші мене зупиняють і кажуть, що гонка завершена через погодні умови. У мене купа сил і ще толком не накатався. Питаю чи можна проїхати ще одне коло, але організатори не дозволяють. Вже прошу, але марно :).

Знімаю мокру футболку, одягаю курточку. Стає трохи холодно. Через деякий час Любчик прибігає на фініш. В нього прокол заднього колеса. Пробує накачати колесо, але потім я даю йому свій велик і він їде ще одне коло. Через деякий час фінішує Вася з Луцька, обігнавши на останніх метрах спуску учасника з Ужгорода. 3-ім приїжджає учасник із Молдови. 4-им Роман, умудрившись прямо перед фінішом ще впасти. 5-им Любчик через прокол.

Загалом гонкою задоволений. На підйомах їхалось значно краще ніж минулого року, не зважаючи на погану погоду і підйоми, по яких текли потічки.

Дуже довго прийшлося чекати на нагородження, тому додому приїхали майже в 12 годині вечора, правда ще заїжджали в готельний комплекс з рестораном “Коруна” де файно поїли (не чебуреки :D ).
На нагородженні не зрозуміло як і навіщо об’єднали категорію любителі і юніори. Хоч юніори і їхали швидше, їм чомусь дісталось 2-е і 3-є місце, хоча різниці немає, призи ті самі, які можливо якраз окуплять стартовий внесок:
-насос
-гріпси
-кепка

Ну хоч медалька файна:

Bukovel Grand Bike Fest 2012on

Дякую Любчику за доставку від хати до Буковелю і назад. Якби не Любчик пришлось би мокнути як мінімум по дорозі від Татарова до Буковеля. Також дякую Віті і Вові за підтимку під час гонки.

Ось така історія як я перетворився в “медалхантера” :D

Медалхантер – люди які їздять на змагання і записуються в ту категорію, де точно получать медальку.

Наступного тижня поїду в Львів на кубок західної України, там зареєструвався в категорію еліта. Краще приїду останнім, зато в еліті.

В планах є поїхати в вересні на Буковель і попробувати ще раз виїхати той підйом, на цей раз повністю, а також розвідати декілька цікавих маршрутів. Такщо, якщо хтось захоче випробувати свої сили і відчучи весь кайф того підйому може приєднатися :).

Обговорення тут.